Федір Овчаренко

XX ст.СШАНаука і техніка

Овчаренко Федір Данилович (1913, с. Василівщина Білопільського р-ну Сумської обл. — 1996) — хімік, громадський діяч, творець нових наукових напрямів — фізичної хімії дисперсних мінералів і біоколоїдної хімії. Засновник двох інститутів HAH України — Інституту колоїдної хімії і хімії води ім. А. Думанського та Інституту біоколоїдної хімії. Дійсний член HAH України (1961) та Нью-Йоркської академії наук.

Федір Овчаренко народився у багатодітній селянській родині. Після закінчення Глухівського педінституту працював у Києві вчителем, а з 1937 р. — асистентом на кафедрі неорганічної та аналітичної хімії Київського ветеринарного інституту. У 1941—1945 рр. воював на фронтах Другої світової війни, нагороджений орденами і медалями.

У повоєнний час Ф. Овчаренко завідує кафедрою неорганічної та аналітичної хімії Київського ветеринарного інституту, згодом переходить до Інституту загальної та неорганічної хімії АН України, де очолює лабораторію колоїдної хімії дисперсних мінералів. З ініціативи вченого у 1967 р. засновано Інститут колоїдної хімії та хімії води АН України, першим директором якого він став. У 1983 р. завдяки зусиллям Ф. Овчаренка в Інституті створено відділення природних дисперсних систем, на базі якого в 1991 р. виник Інститут біоколоїдної хімії НАН України. У 1998 р. інституту присвоєно ім’я його засновника.

Основні наукові праці вченого стосувалися колоїдної хімії. Об’єктами його досліджень стали унікальні за своїми властивостями, різноманітністю і запасами глини України, а головною метою — вивчення поверхневих властивостей дисперсних мінералів у їх непорушному зв’язку з кристалохімічною будовою і взаємодією з довкіллям. На основі досліджень Ф. Овчаренка були винайдені нові технології і матеріали, зокрема розроблялися методи боротьби з фільтрацією води у лесових грунтах нових водосховищ, створювалися ефективні солестійкі бурові розчини для нафтовиків, вогнегасні порошки і вогнестійкі матеріали, кислотоактивовані глини для адсорбційної очистки мінеральних та харчових масел, вуглеводнів і природного газу та багато-багато іншого.

Учений є автором і співавтором понад 800 наукових праць, у т. ч. ряду монографій, серед яких «Гидрофильность глин и глинистых минералов» (1961); «Палыгорскит в бурении» (1966); «Адсорбция на глинистых минералах» (1975); «Каолины Украины: справочник» (1981).

Ще одна сторінка в біографії вченого — це робота в ЦК Компартії України, де Ф. Овчаренко у 1956—1958 рр. завідував відділом науки і культури. У 1968—1972 рр. як кандидат у члени Політбюро і секретар ЦК КПУ він боровся за збереження української мови, української національної культури, рятував і підтримував опальних письменників і поетів, допоміг виїхати до Франції Віктору Некрасову. Ф. Овчаренко чимало зробив для повернення Україні імен письменників і поетів, несправедливо відлучених від української культури, зокрема Олександра Олеся.