Казимир Малевич

XX ст.Білорусія, РосіяОбразотворче мистецтво

Малевич Казимир Северинович (1879, м. Київ — 1935) — живописець, педагог. Засновник абстрактного малярства, яке він назвав супрематизмом, визначний теоретик авангардного мистецтва. Його послідовниками стали українські та німецькі конструктивісти, американські мінімалісти, російські, французькі та білоруські абстракціоністи.

Походив від батька-поляка і матері-українки. Називав себе українцем. Виростав у селах Поділля, Чернігівщини і Харківщини, де батько працював на цукроварнях. Свої перші мистецькі враження дістав від орнаментальних розписів селянських хат, що дало йому пізніше поштовх до творення безсюжетних ритмічно організованих абстрактних картин. Першим професійним учителем К. Малевича у Київській рисувальній школі був М. Пимоненко, автор картин сільської тематики (1896). Ця тематика стане постійною і в творчості К. Малевича. Після студій у Москві (1904—1905) його хист пройшов кілька стадій розвитку — декоративну сецесію і «надмирний» символізм, «металевий» кубізм і динамічний футуризм. У 1915 р. К. Малевич виставляє в Санкт-Петербурзі серію абстрактних полотен, зокрема й «Чорний квадрат на білому тлі». Новий стиль — супрематизм — вплинув і досі впливає на світове мистецтво живопису, скульптури, дизайну й навіть на новочасний концептуалізм і мінімалізм. Безпредметна манера живописця дістала застосування в українському народно-вжитковому мистецтві: майстрині артілі с. Вербівка на Київщині під орудою художниці Н. Давидової за ескізами К. Малевича робили вишивки на шаликах і подушках.

У 1920-х рр. художник працював у мистецьких навчальних закладах Москви, Вітебська, Петербурга і Києва. У Вітебську в нього з’явилися численні послідовники, які об’єднались в асоціацію УНОВІС («утвердители нового искусства»). Свої теоретичні погляди К. Малевич виклав у брошурах «От кубизма до супрематизма» і «Бог не скинут». Супрематизм сам художник трактував як живописну модель космосу, побудованого на злагодженому русі геометрично чітких тіл.

З 1926 р. його цькують у Росії як «містика і формаліста». Навіть ув’язнюють на короткий час, домагаючись зізнання у шпигунстві на користь Німеччини, де відбулася персональна виставка художника. К. Малевич рятується від переслідувань у Києві: тут ставлення до авангардних митців було ліберальнішим. У 1928—1930 рр. працює професором у Київському художньому інституті. У його мистецтво повертається яскравий колорит, і він пристає до гурту київських «спектралістів» (О. Богомазов, В. Пальмов). У журналах «Новая генерация» (Харків) та «Альманах-авангард» (Київ) публікує низку теоретичних статей про новітнє мистецтво. Проте невдовзі, коли репресії досягли й Києва, К. Малевича було звільнено з інституту. На початку 1930-х рр. під впливом варварської колективізації села і голодомору він малює трагічні постаті селян у «другому селянському циклі».

У 1980—1990-х рр. популярність Казимира Малевича стала глобальною.