Нестор Городовенко

XX ст.Росія, Франція, Канада, НімеччинаМузика

Городовенко Нестор Феофанович (1885, с. Венслави Лохвицького пов. Полтавської губ., нині Лохвицького р-ну Полтавської обл. — 1964, м. Монреаль, Канада) — хоровий диригент і педагог. Заслужений артист України. Засновник і перший багаторічний керівник Державної академічної хорової капели України.

У 1907 р. закінчив Глухівський вчительський інститут; водночас одержав музичну освіту під керівництвом композитора О. Рубця. Впродовж 1907—1917 рр. викладав спів і керував хорами в гімназіях міст Лохвиця, Переяслав, Ольгополь (нині село Чечельницького р-ну Вінницької обл.). З 1917 р. жив у Києві; викладав спів у Другій українській гімназії, керував хорами Київського університету св. Володимира (нині — Національний університет ім. Т. Шевченка) та Всеукраїнської учительської спілки. У 1919—1937 рр. — художній керівник і головний диригент Державної хорової капели «Думка»; водночас (з 1930 р.) — викладач і керівник хору Київського музично-драматичного інституту ім. М. Лисенка. У 1929 р. керував виступами капели «Думка» у Франції (Париж, Ліон, Бордо, Марсель); у 1936 р. — в Москві (в рамках Першої декади українського мистецтва). У 1937 р. був звільнений з капели (з політичних мотивів); у 1937—1942 рр. — керівник хорової групи Ансамблю пісні й танцю УРСР. Під час німецької окупації УРСР був диригентом Української народної хорової капели в Києві (1942 = 1943 рр.), керівником хору ім. М. Леонтовича Інституту народної творчості у Львові (1943—1944 рр.). У 1944 р. виїхав до Німеччини, де 1945 р. організував хор «Україна». З 1949 р. постійно жив у Канаді (м. Монреаль), де керував хором «Україна».

Керуючи капелою «Думка», опрацював низку концертних програм: «М. Лисенко», «Колядки та щедрівки», «М. Леонтович», «Музика до „Кобзаря“», „Веснянки“ (усі — 1920), „Пісні праці, боротьби і волі“, „Українська народна і художня пісня“, „Хорові твори західноєвропейських класиків“, „Народні і художні пісні Галичини“ (усі — 1923), „Пам’яті Т. Шевченка“, „Весна у творах композиторів і в піснях українського села“ (усі — 1924), „Народні пісні у творах українських композиторів“ (1925), „Білоруські пісні“, „Твори П. Демуцького“ (усі — 1926) тощо.