Йосип Гірняк

XX ст.Австрія, СШАТеатр і кіно

Гірняк Йосип Йосипович (1895, м-ко Струсів Теребовлянського пов., тепер село Теребовлянського р-ну Тернопільської обл. — 1989, м. Нью-Йорк, США) — актор, режисер, педагог, непересічний майстер сцени.

Народився в сім’ї дяка. У 1911—1914 рр. навчався в Рогатинській гімназії. У 1914 р. вступив до Легіону українських січових стрільців; дебютував у 1915 р. на сцені Театру УСС у Львові (режисер Є. Коханенко). У 1916—1918 рр. працював у театрі «Української бесіди» у Львові, у 1919—1920 рр. — у Новому Львівському театрі; паралельно з 1917 р. навчався у Львівській ветеринарній академії. У 1920 р. переїхав до УСРР; до 1922 р. грав на сцені Театру ім. І. Франка, у 1922—1933 р. — в театрі «Березіль». У 1933 р. був заарештований; відбував покарання в таборі «Ухтопечлаг» (с. Чиб’ю, Комі АРСР). У 1942 р. повернувся в Україну, працював у драматичній трупі Львівського оперного театру. У 1944—1949 рр. перебував на еміграції в Австрії та Німеччині, з 1949 р. — у США, де очолював Український театр (1953—1955 рр.) і Театр слова (1956—1964 рр.); водночас з 1956 р. — режисер-постановник і диктор радіо «Свобода». З 1949 р. — дійсний член Української вільної академії наук.

Як актор виконував переважно характерні та комедійні ролі, поєднуючи давні традиції народного театру з досягненнями модерного національного театру. Виконував ролі в українському класичному (Кукса — «Пошились у дурні» М. Кропивницького, Голохвостий — «За двома зайцями» М. Старицького) та модерному (Кум, Мазайло, Зброжек — «Народний Малахій», «Мина Мазайло», «Маклена Граса» М. Куліша; Чирва — «Диктатура» І. Микитенка; Пуба — «Мікадо» Остапа Вишні тощо). Як режисер вперше виступив у 1943 р. («Гамлет» В. Шекспіра на сцені Львівського оперного театру); на еміграції здійснив здійснив вистави «Сон української ночі» В. Пачовського (1946) та «Ходіння Мамая по другому світі» І. Чолгана (1948), виконані в стилі кабаре-пародії. У 1950-х рр. у Театрі слова поновив деякі вистави театру «Березіль» («За двома зайцями», «Мина Мазайло»). Здійснив також постановку вистав: «Оргія» Лесі Українки (1947), «Санаторійна зона» за М. Хвильовим (1949), «Мойсей» за І. Франком (1956) та ін. Залишив «Спомини» (1982), низку статей з історії українського театру.