Михайло Зорій

XX ст.УкраїнаОбразотворче мистецтво

Зорій Михайло Йосипович (14.08.1908, м. Станіслав, тепер м. Івано-Франківськ — 14.07.1995, там само) — художник, педагог.

Народився в сім’ї робітника. Середню освіту отримав у Станіславській класичній гімназії. У 1930—1935 рр. навчався на малярському факультеті Краківської академії мистецтв; у 1935 р. повернувся до Станіслава, де кілька років працював художником-декоратором студентського драматичного товариства «Сфінкс». З 1939 р. викладав малювання та креслення в середніх школах м. Станіславова. У 1944 р. був заарештований радянською адміністрацією (за підозрою в співробітництві з ОУН) і засуджений до десяти років позбавлення волі за «антирадянську діяльність»; ув’язнення відбував у Нижньодніпровській в’язниці (м. Дніпропетровськ), з 1948 р. — у Лук’янівській в’язниці (м. Київ), пізніше — в м. Комсомольськ-на-Амурі (Російська Федерація). У 1952 р. повернувся до м. Станіслав. З 1954 р. жив у м. Снятин Станіславської (тепер — Івано-Франківської) обл., де працював художником-декоратором міського драматичного театру, художником-оформлювачем районного будинку культури, викладачем Снятинського художнього училища. Наприкінці 1980-х рр. повернувся до рідного міста, був членом ради Івано-Франківської обласної організації Товариства української мови ім. Т. Шевченка «Просвіта», науково-просвітницького товариства «Меморіал». Помер від серцевого нападу; похований на Чукалівському кладовищі в Івано-Франківську.

Активно працював у жанрі портрета. Твори: «Автопортрет» (1929), «Портрет композитора Р. Савицького» (1942), «Портрет професора географії М. Говдяка» (1942), «Портрет того, хто йде на свободу» (1949), «Портрет доньки Софії» (1952), «Портрет доньки Уляни» (1955), «Портрет внучки Ірини» (1972), «Портрет окуліста доктора Грушкевича» (1978), «Сатиричний автопортрет» (1978) та ін. Створив проекти пам’ятників композитору Д. Січинському (1933), жертвам Дем’янового Лазу («Розстріляне серце України», 1989).