Михайло Олександрович Шолохов

XX ст.РосіяМова і література

Михайло Шолохов (1905, Катеринославщина, станиця Вєшенська нині Ростовської обл. — 1984, Ростовська обл., РФ) — письменник (СРСР), лауреат Нобелевської премії (1965 р.). Автор прозових творів, зокрема роману «Тихий Дон» — золотих сторінок російської літератури.

Мати М. Шолохова — українка з Чернігівщини Анастасія Данилівна Чорняк. «Моя мати з дитинства прищепила мені любов до українського народу, до українського мистецтва, до української пісні — однієї з наймилозвучніших у світі», — говорив Михайло Шолохов (з виступу на ІІІ-му з’їзді письменників України, 1954 рік).

У зв’язку з початком Першої світової, а потім і громадянської війни, отримав лише чотири класи освіти. У 15 років записався добровольцем до Червоної Армії. У 1922 р. Шолохов приїхав до Москви. Тут він взяв участь у роботі літературної групи «Молода гвардія», а щоб прогодуватися, працював вантажником, різноробочим, будівельником. Влітку 1924 року Шолохов повернувся до рідної станиці.

Російську і світову славу Шолохов здобув завдяки роману «Тихий Дон» (тт. 1—3, 1927—1928, т. 4, 1940 р.) про донське козацтво у Першій світовій і громадянській війнах. Цей твір, що об’єднує кілька сюжетних ліній, називають епопеєю. Під час Другої світової війни «Тихий Дон» був перекладений європейськими мовами, здобув популярність на Заході. Після війни роман перекладений східними мовами, був сприйнятий широким читацьким загалом також і на сході, в тому числі в Японії.

У 1965 р. здобув Нобелівську премію з літератури. Шолохов — єдиний радянський письменник, що отримав Нобелівську премію з дозволу радянської влади.

ПОСИЛАННЯ: Віталій Абліцов, «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті. — Київ. „КИТ“, 2007. — С.395—396.