Гнат Ґалаґан

XVIII ст.УкраїнаДержава

Ґалаґан Гнат Іванович (р. н. невід., с. Омельник, тепер Кременчуцького р-ну Полтавської обл. — 1748) — полковник Війська Запорозького, полковник компанійський, чигиринський і прилуцький.

Ґалаґани — український козацько-старшинський, згодом дворянський рід. Родоначальником вважається реєстровий козак Кременчуцького полку Іван. Гнат Іванович, за джерелами, був полковником Війська Запорозького (1706), активним учасником Північної війни 1700—1721 рр., з 1708 р. очолював компанійський полк у військах гетьмана Івана Мазепи.

У кінці 1708 р. зрадив гетьмана і перейшов на бік Петра I. У травні 1709 р. допоміг царським військам полковника П. Яковлєва зруйнувати Запорозьку Січ, яка була тоді майже беззбройною — у ній залишилися тільки старі козаки, отамани та полковники, які вже своє відвоювали. Січовий отаман Яким Богуш вирішив все-таки повоювати за свої права, унаслідок чого майже всі запорожці загинули, а тих, що здалися в полон, Ґалаґан посадив на палю та пустив на плотах вниз по Дніпру на пострах тим козакам, які ховалися у плавнях.

Участь Ґалаґана у розгромі Запорозької Січі була доказом його вірності царю Петру І. За це він був призначений полковником Чигиринського полку і одержав великі маєтності. Запорожці, які вціліли після знищення Січі, вважали Ґалаґана своїм особистим ворогом і у 1710—1711 рр. повсякчас полювали за ним та його майном на Правобережжі, через що Ґалаґан не міг нормально організувати тут своє господарство. Це змусило полковника звернутися до І. Скоропадського з проханням перевести своє майно та худобу на розташування в Прилуцький полк на Лівобережжі, на що отримав згоду. У Прилуцькому полку Ґалаґан почав купувати землі, продовжуючи перебувати ще на посаді чигиринського полковника, що після евакуації козацтва з Правобережжя полегшило йому отримання полковництва у Прилуцькому полку (1714—1739). Одержав від Петра І земельні володіння на Лівобережжі. У 1723 р. разом з іншою старшиною підписав Коломацькі петиції до царя, у яких обстоювалася автономія України (це не мало негативних наслідків для його кар’єри). Син Ґалаґан Григорій Гнатович (1716—1777) теж був прилуцьким полковником (1739—1763).