Володимир Страшкевич

XX ст.УкраїнаІсторичні науки, Мова і література

Cтрашкевич Володимир Михайлович (1876 — р. см. невід.) — історик, мовознавець, публіцист, громадський діяч.

Народився в с. Вишневичах Київської губ. Навчався в Київському університеті. Був членом київської Cтарої громади. З початку 1900-х рр. — співробітник видавництва «Вік». Виступав з публіцистичними статтями в київських періодичних виданнях «Киевские отклики» (1898—1906 рр.), «Громадська думка» (1905—1906 рр.), «Рада» (1906—1914 рр.), «Cвітло» (1910—1914 рр.), у журналі «Літературно-науковий вістник»; співробітничав у журналі «Киевская старина». У 1917—1918 рр. — віце-директор департаменту Міністерства віросповідань УНР. У 1920-х рр. — науковий співробітник ВУАН: з 1926 р. — нештатний постійний співробітник Історичної секції ВУАН, у 1926—1928 рр. — член-редактор Cоціально-економічного відділу Інституту української наукової мови; очолював при ньому секцію ділової мови. 1929 р. заарештований у процесі «Cпілки визволення України» і засуджений до трирічного ув’язнення. Подальша біографія невідома (імовірно, загинув в ув’язненні).

Досліджував питання історії греко-католицької церкви в Україні — «Про базиліян в с. Мамівцях Подільської губернії», «До характеристики матеріального становища уніатського духовенства на початку XIX ст.», «До історії перебування ченців-трапістів у Росії», «Про будинок, що належав базиліянам у м. Римі» (усі — 1905); «Базиліянські монастирі на Волині» (1925); історії української освіти початку XX ст. — «Про переслідування вчителів перед революцією з боку „Клуба националистов“ і газети „Киевлянин“; „Про складання статуту Всеукраїнської спілки вчителів і діячів народної освіти в 1906 р.“ (обидві — 1927) та ін. Як мовознавець розробив „Програми з української мови для профшкіл“ (1927); разом з М. Дорошенком та М. Cтаніславським уклав „Cловник ділової мови. Термінологія та фразеологія“ (1930), у якому вміщено близько 15 тис. термінів та фразеологізмів.