Вадим Іванов

XX ст.Росія, УкраїнаМедицина

Іванов Вадим Миколайович (30.04.1892, м. Маріуполь, тепер Донецької обл. — 15.04.1962) — розробник методу гастрографії, дійсний член Академії медичних наук СРСР.

Народився в сім’ї священика. В 1916 р. закінчив медичний факультет Київського університету, працював у терапевтичних клініках цього факультету. Учень Ф. Г. Яновського. З 1933 р. професор, очоював терапевтичні кафедри і клініки Київського медичного інституту. Водночас (з 1953) завідував відділом клінічної фізіології Інституту фізіології АН України ім. О. О. Богомольця.

Одним з перших розробив метод гастрографії. В 1926 р. вперше установив своєрідний клонікотонічний стан шлунку при болю, описав типи шлункової гіперсекреції, гіперсекреторні та больові кризи, явище гетерохілії при виразковій хворобі. В. М. Іванов одним із перших в СРСР широко вивчав гастрографію. У 1928 р. запропонував застосувати для дослідження шлункової секреції подразники різної сили.

Займався проблемами онкології, запропонував класифікацію раку шлунку (1932, 1948). Вивчав клінічне і діагностичне значення томофлюорографії при захворюваннях легень (туберкульоз, рак, абсцеси).

В. М. Іванов — автор понад 80 наукових праць, в яких значного розвитку набули клініко-фізіологічний напрям, функціональна патологія та функціональна діагностика. Він — академік АН УРСР (1957), дійсний член Академії медичних наук СРСР (1953), доктор медичних наук (1935), професор (1933), заслужений діяч науки (1946), лауреат Державної премії СРСР (1951). Учений був членом президії Верховної ради Міністерства охорони здоров’я (1944), головою Наукового товариства терапевтів УРСР (1953), почесним членом Всесоюзного наукового товариства терапевтів.