Володимир Ліндеман

XX ст.УкраїнаНаука і техніка

Ліндеман Володимир Карлович (1868—1933) — У 1893 р. закінчив медичний факультет Московського університету, багато років очолював кафедру загальної патології Київського університету, професор (1902—1922), директор Бактеріологічного інституту (1910—1922), учився у О. Б. Фохта, вдосконалювався у різних лабораторіях Європи (1898—1899). Був одним із організаторів Київського жіночого медичного інституту, в якому читав курс зоології та загальної патології й заснував зоологічний музей.

Досліджував питання загальної патології та токсикології. Разом із Фохтом встановив роль нервово-рефлекторних факторів у порушеннях кровообігу та діяльності серця при емболії легеневої артерії. В лабораторії І. І. Мечникова в Пастерівському інституті у Парижі отримав нефротоксичну сироватку, з допомогою якої вперше відтворив у піддослідних тварин цитотоксичний нефрит. Налагодив масове виробництво сироваток та органотерапевтичних препаратів, досліджував токсикологію бойових отруйних речовин, започаткував розробки з проблем газового захисту та надання допомоги ураженим газами. Після 1922 р. вів курс фармакології і токсикології у Варшавському університеті. В останні роки життя — професор Ягеллонського університету в Кракові.

Його головні роботи: «О рвоте беременных» (1894), «Ueber die Innervation d. Schilddruse» и «Antitoxische Function d. Schilddruse» («Centr. fur Allg. Pathol.», 1891), «Ueber die pathologische Fettbildung» («Ziegl. Beitrage», 1898), «Ueber das Pulegon» («Arch. fur exper. Pathologie», 1898), «Die Wirkung des Pulegons auf den Stoffwechsel» («Zein. fur Biol.», 1899), «Sur l’action de quelques poisons renaux» («Annales de l’Instit. Pasteur», 1900), «Цитолизины как причина токсических нефритов» (М., 1901), «Ueber die Resorption in der Niere» («Ziegl. Beitr.», 1904), «Механизм мочеотделения» (Киев, 1908), «Учебник общей патологии» (ib., 1911), «Краткий курс медицинской зоологии» (1912) та ін.