Антон Омельченко

XX ст.Україна, РосіяНаука і техніка

Омельченко Антон Лукич (1883, с. Батюшки, Полтавська губ., тепер с. Батьки Зіньківського р-ну Полтавської обл., — 1932, там само) — український дослідник Антарктиди (конюх британської експедиції Роберта Скотта), член Королівського географічного товариства.

А. Омельченко народився в сім’ї малоземельного селянина Луки Омельченка, в якій було семеро дітей. Антон — наймолодший. Ще хлопчиськом вивчився мистецтву верхової їзди в маєтку багатого кавказького коняра. Омельченко вважався кращим жокеєм на іподромі м. Владивосток, куди потрапив в роки російсько-японської війни. Антон Лукич часто брав участь у кінних перегонах і вигравав призи.

Випадково доля звела його с У. Брюсом, що приїхав на Далекий Схід, аби придбати партію маньчжурських коней для експедиції Роберта Скотта на Південний полюс. Саме за його рекомендацією Скотт включив А. Омельченка до складу своєї експедиції в 1911 р. В експедиції Антон Омельченко на конях провів її учасників до середини льодовика Росса. Оскільки далі коні пройти вже не змогли, Омельченко повернувся з ними на базу. Більше року тривала ця небезпечна подорож. І хоча Скотту не вдалося досягти Південного полюса першим (його випередив Ф. Нансен), але в Англії тих членів експедиції, що залишилися в живих, зустрічали як національних героїв.

У королівському палаці був влаштований урочистий прийом (із врученням нагород), учасником якого став і Омельченко. Нагороду, як і інші члени експедиції, він отримав із рук самої англійської королеви. Це була медаль, викарбувувана на честь подвигу першопрохідців Антарктики, і довічна пенсія.

З початком Першої світової війни Антон Омельченко потрапив на фронт. У рідне село Батюшки повернувся лише після закінчення громадянської війни.

Загинув він випадково у 49-річному віці — на порозі власної хати був уражений блискавкою.

На честь Антона Омельченка названо бухту на Березі Отса, відкриту дослідниками Антарктиди в 1958 р.

ПОСИЛАННЯ: Балабуха А. Великая полярная гонка. — «Чайка» № 23 (34), 03.12.2004; Владивосток, № 30 за 29.11.1996.