Яким Ярема

XX ст.Україна, ПольщаМова і література

Ярема Яким Якимович (1884—1964) — літературознавець, мовознавець, філософ, педагог.

Народився в с. Арламівська Воля Мостиського пов. Галичини. Закінчив гімназію в м. Перемишлі (нині м. Пшемисль, Польща). У 1903—1908 рр. навчався на філософському факультеті Львівського університету і в Грацькому університеті (Австрія). У 1909—1911 рр. викладав у гімназії в м. Cамборі, з 1913 р. — в українській гімназії в м. Тернополі. 1914 р. мобілізований до австрійської армії. Навесні 1915 р., під час російської облоги м. Перемишля, потрапив у полон, де перебував до листопада 1917 р. По звільненні вступив до Армії УНР, у складі якої брав участь у боях із більшовицькими військами в січні 1918 р., в українсько-польській війні 1918—1919 рр. ; був сотником Української Галицької армії. У 1919—1921 рр. перебував у таборі інтернованих українських вояків у м. Німецьке Яблонне (Чехія), де очолював «Просвітній гурток» і редагував таборову газету «Український стрілець». 1922 р. переїхав до Праги, дістав ступінь доктора філософії в Карловому університеті. У 1923—1930 рр. викладав в Українському педагогічному інституті ім. М. Драгоманова в Празі (у 1923—1925 рр. — професор кафедри філософії, з 1925 р. — завідувач кафедри педагогічної психології). 1930 р. переїхав до м. Тернополя, викладав у приватній гімназії Українського педагогічного товариства «Рідна школа», очолював тернопільський відділ товариства «Учительська громада». 1932 р. заснував при гуртку «Рідної школи» український краєзнавчий музей у Тернополі — «Подільську музейну збірку». З 1940 р. — дійсний член Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Того ж року переїхав до м. Львова, працював у Львівському відділі Інституту української літератури АН УРCР та в Львівському університеті. У 1946—1950 рр. — старший науковий співробітник Інституту літератури АН УРCР. З вересня 1950 р. — завідувач кафедри іноземних мов Львівського зооветеринарного інституту. Помер у м. Львові.

Виступав з літературознавчими — «Маркіян Шашкевич як лірик-поет» (1911); «Мойсей» — поема Івана Франка: критична студія» (1912); педагогічними — «Педагогічна психологія» (1928); філософськими — «Вступ до філософії» (1924); «Українська духовність в її культурно-історичних виявах» (1937) розвідками та працями. Упорядкував «Німецько-український словник», «Українсько-німецький словник» (обидва — 1941) і «Російсько-український ветеринарний словник» (1964). З 1948 р. працював над укладанням хронології життя і творчості І. Франка (незакінч.).