Володимир Підвисоцький

XX ст.Франція, РосіяМедицина

Підвисоцький Володимир Валеріанович (1857, с. Максимівка, Чернігівщина — 1913) — патолог, ендокринолог, імунолог, мікробіолог. Основоположник київської школи патологів. Член-кореспондент Анатомічного товариства у Парижі (1887). Член-кореспондент Імператорської військово-медичної академії (1900). Ординарний почесний член Королівського інституту експериментальної терапії у Франкфурті-на-Майні (1911).

Народився в сім’ї відомого фармаколога, професора Казанського університету. У 1877 р. Володимир Підвисоцький розпочав навчання на медичному факультеті Київського університету св. Володимира. Ще у студентські роки він виконав мікроскопічне дослідження будови підшлункової залози. З метою дослідження прокази їздив в експедицію на Кавказ. У 1885—1887 рр. під час закордонного відрядження розпочав пріоритетні дослідження регенеративної здатності залозистих тканин, як бактеріолог працював в Інституті Л. Пастера. У 1886 р. у Києві захистив дисертацію «Відродження тканин печінки».

З 1887 р. упродовж тринадцяти років В. Підвисоцький завідував кафедрою загальної та експериментальної патології Університету св. Володимира. Серед його учнів були майбутні академіки ВУАН: О. Богомолець, Д. Заболотний, Л. Тарасевич. Разом з ними В. Підвисоцький вивчав регенеративну здатність шлунку, нирок, мейбомієвих і слинних залоз. Одним із перших учений ініціював ендокринологічні дослідження: досліджував і розвиток граафових пухирців яєчника, діяльність надниркових залоз. У 1888 р. під його керівництвом А. Маньковський вперше отримав адреналін, назвавши його наднирковим стимуліном.

Як імунолог і мікробіолог, В. Підвисоцький вивчав захисні функції організму людини, вплив на нього збудників хвороб, патології мікроорганізмів. Результати досліджень виклав у праці «Основи загальної та експериментальної патології. Керівництво до вивчення хворої людини», що вийшла друком у 1891 р. з чудовими авторськими ілюстраціями.

У 1890 р. В. Підвисоцький очолив заклади Червоного Хреста у Києві. Під час епідемії холери 1891 р. завідував одним із холерних бараків. З 1895 р. упродовж семи років видавав щомісячний журнал «Русский архив патологии, клинической медицины и бактериологии», в якому співпрацювали I. Мечников, В. Високович, М. Філатов.

У 1900—1905 рр. учений був деканом медичного факультету в Новоросійському університеті в Одесі. За сприяння меценатів зорганізував і побудував клініку дитячих хвороб. У 1905 р. обійняв посаду директора петербурзького Імператорського інституту експериментальної медицини. Організував «холерні» та санітарно-бактеріологічні курси, налагодив виготовлення дешевих лікарських сироваток для щеплень. Розпочав експериментальну роботу з хіміотерапії злоякісних новоутворень.

ПОСИЛАННЯ: НАРОДЖЕНІ УКРАЇНОЮ. Меморіальний альманах. У 2-х т. — К.: ЄВРОІМІДЖ, 2002. — Т.2. — С. 330—331.