Ярополк Ізяславич

XI ст.Київська РусьКняжа добаКнязі та князівни

Ярополк Ізяславич (у хрещенні — Гавриїл, католицьке ім'я — Петро) (до 1050—22.11.1086) — святий православної церкви, князь полоцький (1071), вишгородський (1077—1078), турівський і волинський (1078—1086), король Русі. Третій син великого князя київського Ізяслава Ярославича та польської княжни Гертруди-Олісави, дочки польського короля Мешка ІІ, сестри короля Казимира; онук великого князя київського Ярослава Мудрого.

------------------------------------------------------------------------------------------------------

Перший раз, разом із батьком Ізяславом Ярополк був вигнаний з Києва у 1068 р., після поразки від половців, коли місто захопив Всеслав Полоцький. Навесні 1069 р., за допомогою поляків, повернувся до Києва. Однак Всеслав, зібравши нову дружину, напав на Новгород та Полоцьк. Проти Всеслава, за наказом батька, пішов князь Ярополк. У 1071 р. поблизу Голотичеська Ярополк розбив Всеслава.

Незабаром розпочалась міжусобна боротьба між братами Ярославичами. У 1073 р. великим князем стає Святослав Ярославич. Разом зі своїм батьком Ярополк, вдруге покинувши Київ, подався до Польщі, згодом до Німеччини, до цісаря Генріха IV. Однак Генріх ІV не допоміг повернути київський престол, і Ярополк почав переговори з Папою Римським Григорієм VII, котрий підтримав Ізяслава і Ярополка. Про заходи Ярополка перед Папою зберігаються документи у Трірському псалтирі, в якому є мініатюрний портрет Ярополка і його дружини Ірини (бл. 1075 р. князь одружився з Кунігундою-Іриною, дочкою німецького графа Отто Орламюндського).

У 1077 р. Ярополк, який під впливом матері й дружини перейшов у католицьку віру, повернувся з батьком до  Києва, діставши Вишгородське князівство. Князь разом із Кунігундою були короновані як король і королева Русі.

У 1078 р. брав участь у збройній боротьбі зі Святославичами, під час якої загинув його батько. Від цієї дати Волинь з центром у Володимирі-Волинському і Турово-Пінська земля відокремилися в окремі князівства, якими за  згодою київського князя Всеволода І Ярославича рядив Ярополк.

У 1084 р. був вигнаний з Волині Ростиславичами. Князь Володимир Мономах здобув місто Володимир і передав його Ярополку. Проте, коли Ярополк виступив проти його батька — великого князя київського Всеволода, Володимир Мономах захопив у Луцьку в полон його дружину, матір та військо, а сам Ярополк знову змушений був втекти до Польщі.

У 1086 р. він повертається з Польщі, мириться з Володимиром Мономахом та стає князем волинським. 22 листопада, по дорозі до Звенигорода Галицького, Ярополка було вбито одним із дружинників, який врятувався втечею у Перемишль, де правив Рюрик Ростиславич.

Тіло князя-мученика перевезли спочатку до Володимира-Волинського, а 5 грудня його останки були доправлені     у Київ, де жалобний почт зустріли великий князь Всеволод I Ярославич та митрополит Іван ІІ із Собором духовенства. Ярополка було поховано у патрональній церкві Св. Петра в монастирі Св. Димитрія Солунського, закладеному його батьком (тепер — Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир). Церква проіснувала до татаро-монгольської навали.

Канонізований православною церквою.


ЗОБРАЖЕННЯ:

Іконописний портрет Ярополка Ізяславича