Іван Бучко

XX ст.Італія, Україна, СШАДуховенствоАрхієпископи

Бучко Іван (01.10.1891, с. Германів Львівського пов., тепер с. Тарасівка Пустомитівського р-ну Львівської обл. — 21.09.1974, м. Рим, Італійська Республіка) — церковний і громадський діяч, архієпископ Української греко-католицької церкви.

Закінчив Львівську академічну гімназію. Вищу богословську освіту здобув у Римі (у 1911—1915). У 1915 р. прийняв сан священика; у 1922—1929 рр. — ректор Малої семінарії в м. Львові, одночасно професор Греко-католицької теологічної семінарії. З 1922 р. — доктор богослов’я. З 1929 р. — єпископ, помічник митрополита Галицького Андрея Шептицького у Львові. У 1930-х рр. відзначався активною громадською діяльністю; був одним із організаторів з’їзду «Українська молодь — Христові» (1933), учасник конференції єпископату, міжнародних конгресів тощо. Активно виступав проти польського окупаційного режиму в Західній Україні, проти гітлеризму, комунізму й антисемітизму. У 1939 р. виїхав з візитаційною поїздкою до Південної Америки; з 1940 р. жив у США, був генеральним вікарієм Філадельфійським і греко-католицьким священиком у м. Нью-Йорку. З 1942 р. — представник Української греко-католицької церкви при Ватикані. У 1945 р. заснував Український допомоговий комітет у Римі. Оборонець української політичної еміграції в Європі. З 1946 р. — Апостольський візитатор українців-католиків у Західній Європі; з 1953 р. — титулярний архієпископ Леокадійський. Почесний член Наукового товариства ім. Т. Шевченка, один із засновників його центру в м. Сарсель (Франція), доктор Українського вільного університету та Українського технічного господарського інституту в м. Мюнхен (Німеччина). Помер у Римі, похований у крипті греко-католицького собору св. Софії.