Феофіл Яновський

XX ст.УкраїнаМедицина

Яновський Феофіл Гаврилович (1860, с. Миньківці, тепер Дунаєвецького р-ну Хмельницької обл. — 1928, м. Київ) — лікар-терапевт і гуманіст. У 1884 р. закінчив медичний факультет Київського університету св. Володимира, стажувався в Берліні, Парижі, Лейдені у Р. Коха, Л. Пастера, Р. Вірхова, в клініках Е. Лейдена, Г. Куршмана. У 1890 р. вчений захистив докторську дисертацію, яка містила надзвичайно важливі експериментальні дані щодо збудників черевного тифу.

1905—1928 рр. очолював кафедри лікарської діагностики, потім шпитальної терапії в Київському університеті та медичному інституті. Досліджував туберкульоз легень, гострі інфекційні захворювання, хвороби нирок, легень, працював в галузі клінічної бактеріології та курортології. Відзначався унікальною здатністю розпізнавати і лікувати хвороби. За життя хворого встановив діагноз інфаркту легені (1902), вперше в світі описав діагностичне значення бронхіальних зліпків, розробив диференціальну діагностику плевритів і крупозної пневмонії. Всупереч поглядам Р. Вірхова і К. Райнгорста разом із видатним паталогом і бактеріологом В. К. Високовичем довів туберкульозну природу казеозної пневмонії. Вперше описав «кон’юнктивальний симптом»при висипному тифі, видав унікальну у світовій літературі працю «Клінічне значення запаху».

Автор 62 праць з питань інфекційних хвороб, туберкульозу, захворювань легень, нирок, шлунково-кишкового тракту, патології кровообігу тощо. Створив українську школу терапевтів, був редактором медичного журналу, членом багатьох наукових товариств, постійним головою Всеукраїнських з’їздів терапевтів. У 1927 р. першим серед клініцистів став академіком Української академії наук. За його ініціативи засновано першу бактеріологічну лабораторію і прозектуру в київській міській лікарні, першого протитуберкульозного санаторію під Києвом та в багатьох містах України протитуберкульозні заклади санаторного типу. Т. Г. Яновський користувався великою популярністю як лікар-гуманіст і громадський діяч. Його називали «святим лікарем». Ім’ям ученого названо Київський туберкульозний інститут (тепер Український науково-дослідний інститут туберкульозу, пульмонології та грудної хірургії), одним із організаторів якого він був.