Ілля Юхимович Рєпін

XX ст.РосіяОбразотворче мистецтво

Рєпін Ілля Юхимович (1844, м. Чугуїв Харківської обл. — 1930, м. Куокалла, Фінляндія) — визначний художник-реаліст, академік, професор Петербурзької Академії, член товариства Передвижників.

Хлопцем навчався у місцевій іконописній майстерні. З 1863 р. — у Петербурзькій малювальній школі, у 1864—1871 рр. — у Петербурзькій Академії Мистецтв (учень І. Кримського), яку закінчив з золотою медаллю і відбув у студійну подорож до Італії і Франції. З 1893 р. — академік, професор Петербурзької Академії (до 1907 р.); член товариства Передвижників (з 1878 р.) і мистецької групи «Мир искусства» (з 1890 р.).

Створив численні портрети діячів російської культури, а з українців серед інших: С. Любицької, М. Мурашка (1877), В. Тарновського (1880, «Гетьман») і С. Тарновської, Т. Шевченка (1888), Д. Багалія (1906); чотири ескізи проекту пам’ятника Шевченкові у Києві (на конкурс 1910—1914). Виготовляв ілюстрації до творів М. Гоголя «Тарас Бульба» і «Сорочинський ярмарок» (1872—1882), до книги Д. Яворницького «Запоріжжя в залишках старовини і переказах народу» (1887), а також малюнки з пам’яток української архітектури, українських народних типів тощо.

У творчості він є продуктом українсько-російського культурного симбіозу. Проте з Україною Ілля Рєпін пов’язаний не тільки походженням, але й чуттєво. Він був закоханий в українську природу, людину, фольклор та висував проблему українського стилю в мистецтві.

Ілля Рєпін залишив багату й різноманітну мистецьку спадщину, його ранні розписи церков в Україні знищені під час війни, численні жанрові, побутові картини, портрети і твори на історичні теми зберігаються в музеях Росії, України та у приватних колекціях.

Після революції Ілля Рєпін не бажав жити в радянській Росії й залишився у своєму маєтку «Пенати» у Куоккала (Фінляндія), де й помер. У 1982 році «Пенати» відбудовано й відкрито як «Музей-маєток І. Є. Рєпіна».