Іван Данилевський

Росія, НімеччинаНаука і техніка

Данилевський Іван Лук’янович (р. н. невід., м. Київ — м., р. с. невід.) — доктор медицини, основоположник соціальної гігієни, як науки, в Російській імперії.

Навчався у Києво-Могилянській академії. Медицину вивчав у медико-хірургічній школі при Московському генеральному госпіталі. Удосконалювався у Геттінгенському університеті (Німеччина), де у 1784 р. захистив докторську дисертацію «Про найкраще медичне управління». Присвятивши свою наукову працю проблемі удосконалення охорони здоров’я, Данилевський вимагав від держави й уряду прийняти на себе зобов’язання опікуватися здоров’ям населення, наголошуючи, що найкращим лікарем має бути державна влада. «Виліковування хвороб, — писав він, — у сенсі знищення їхніх соціальних першопричин слід очікувати передусім не від лікарів та аптекарів, а лише від державної влади». Особливе місце в дисертації займають положення про необхідність проведення широких профілактичних заходів, невідкладну організацію медичної допомоги під час пологів, всебічне забезпечення охорони здоров’я дітей і фізичного виховання молоді, широке запровадження санітарної освіти та подано рекомендації санітарно-гігієнічного характеру. Дисертація Данилевського мала чітко виражену соціальну спрямованість. «Яку користь, — запитував він, — лікарі принесуть державі, вилікувавши небагатьох за допомогою медицини, у той час як більша частина громадян передчасно помирає внаслідок різних хвороб, що виникають через погані умови життя, недостатню санітарну освіту та інші несприятливі соціальні умови». Праця Данилевського — перше з відомих соціально-гігієнічних досліджень, виконаних українцем. Видатний німецький клініцист того часу Петер Франк, який стояв біля витоків науки соціальної гігієни, повністю надрукував її у своєму журналі «Вибрані твори» як зразкову. В німецькій пресі вона отримала близько десятка позитивних відгуків. У 1786 р. Данилевський повернувся на батьківщину.