Станіслав Мачек

XX ст.ПольщаВійськоДруга світова війна, Генерали

Мачек Станіслав (31.03.1892, м-ко Щирка, поблизу Львова — 11.12.1994, м. Единбург, Шотландія) — польський військовий діяч, генерал броні.

Народився у сім’ї адвоката (етнічного хорвата) і українки. У 1910—1914 рр. вивчав літературу і філософію в Львівському університеті; брав участь у діяльності Стрілецького союзу. У 1914 р. був призваний офіцером до австро-угорської армії, воював на італійському фронті. Після створення незалежної Польщі, в 1918 р. вступив у Польську армію, брав участь у боях з українською армією за місто Львів, а потім у боротьбі молодої Польської Республіки з Червоною Армією на чолі з маршалом С. Будьонним. Після закінчення війни командував батальйоном 26-го піхотного полку у Львові. У 1924 р. закінчив Вищу військову школу у Варшаві. У 1924—1927 рр. — начальник 2-го відділу Генштабу, потім заступник командира 76-го піхотного полку. У 1929—1935 рр. — командир 81-го піхотного полку. З осені 1938 р. — командувач піхоти 7-ї Ченстоховської піхотної дивізії.

Восени 1938 р. призначений командиром 10-ї моторизованої кавалерійської бригади, якою командував під час Польської кампанії 1939 р. Протягом п’яти днів бригада Мачека хоробро билася і, незважаючи на чисельну і технічну переваги, німці не змогли просунутися більше, ніж на 10 кілометрів на добу. Потім Мачек прибув до Львова і очолив оборону міста. Для цього було сформовано мобільний резерв у боротьбі за місто, що дозволило іншим польським підрозділам відійти на румунській плацдарм. Цей резерв вважається єдиним польським підрозділом, що не програв жодного бою в 1939 р. Йому вдалося уникнути полону і відійти до Угорщини.

Навесні 1940 р. Мачек відтворив свою бригаду вже у Франції, з нею брав участь у боях з німецькими військами під час французької кампанії 1940 р. Після капітуляції Франції разом зі своїми товаришами по службі втік до Англії, де вже втретє відродив свою частину.

25 лютого 1942 р. за наказом Верховного головнокомандувача — генерала Владислава Сікорського створено першу польську танкову дивізію, якою командував Мачек. Спершу дивізія була розташована в Шотландії й пильнувала там 200-кілометровий відтинок морського узбережжя від очікуваного німецького десанту, після чого наприкінці липня 1944 р., у кілька етапів була перевезена до Нормандії. Мачек висадився з дивізією у Нормандії поблизу Канн. У серпні. 1944 р. дивізія увійшла до складу 2-го канадського корпусу. Успішно воював у Франції; пройшовши з боями Бельгію і Голландію, закінчив свій бойовий шлях у Вільгельмсхафені. У травні 1945 р. генерал Мачек призначений командиром 1-го Польського корпусу, дислокованого в Шотландії.

Мачек залишив армію 9 вересня 1948 р. Вкрай негативно сприйняв звістку про створення в Польщі комуністичного режиму, залишившись прихильником емігрантського уряду. Після війни комуністичний уряд Польської Народної Республіки позбавив його польського громадянства і тому він змушений був залишитися в Англії. Після цього Мачек втратив статус солдата союзників і був позбавлений права на отримання бойового і військово-пенсійного забезпечення. До кінця 1960-х йому довелося шукати будь-яку роботу, зокрема працювати барменом в Единбурзькому готелі. Автор мемуарів.

У 1989 р. останній прем’єр-міністр польського комуністичного уряду Мечислав Раковський приніс генералові Мачеку публічні вибачення, а в 1994 р. його представили до вищої державної нагороди Польщі — ордена Білого Орла.

Бригадний генерал Станіслав Maчек помер 11 грудня 1994 р. у віці 102 роки. Згідно з його останнім бажанням був похований разом зі своїми солдатами — на польському військовому цвинтарі у м. Бреда, Нідерланди.

Відео фільм «Україна і українці у другій світовій війні».