Федір Симиренко

XIX ст.РосіяПідприємництво і меценацтво

Симиренко Федір Степанович (1791, Платонів хутір поблизу м. Городище, тепер Черкаської обл. — 1867) — один із перших промисловців-цукрозаводчиків в Україні, меценат і доброчинець.

Симиренки — відомий рід українських промисловців-цукроварників, меценатів української культури. Федір Симиренко походив із роду запорозького козака Степана Симиренка. Федір Степанович відзначався видатною енергійністю, талантом і працелюбством. Він зміг отримати добру освіту, вів торгівлю цукром, зерном і борошном. Торгівля йшла вдало й за рахунок цього до 1820 р. він накопичив достатньо коштів для викупу себе і своєї сім’ї з панської неволі (був кріпаком князя М. Воронова).

Доля щасливо звела його з Анастасією — дочкою К. Яхненка, який був досить оригінальною та підприємливою людиною, до речі — колишнім кріпаком графа Самойлова зі Сміли, що на Черкащині. Цей союз Яхненків і Ф. Симиренка вдихнув нове життя в підприємницьку діяльність двох родів. Федір Симиренко разом із тестем спочатку орендував, а потім і споруджував млини, торгував хлібом і худобою.

Врешті родичі заснували промислову фірму — торговий дім «Брати Яхненки і Симиренко» (бл. 20-х рр. ХІХ ст.). Цій першій великій торгово-промисловій фірмі випала місія зіграти виключну роль у розвитку економіки України та всього південного регіону Російської імперії. Найбільший у Росії цукровий завод графа Бобринського знаходився в м. Сміла. Керівники фірми — брати Яхненки і Ф. Симиренко придивлялися до роботи цього заводу, вивчали особливості вирощування цукрового буряка і опановували технологію цукровиробництва. Врешті фірмою було збудувано в 1834 р. у с. Ташлик (тепер Смілянського р-ну Черкаської обл.) перший в Україні механізований цукрово-рафінадний завод, а в 1848 р. — Городищенський цукрово-рафінадний і машинобудівний заводи (с. Мліїв Городищенського р-ну). Машинобудівний завод був одним із найкраще технічно оснащених на той час у Російській імперії підприємств. Він випускав обладнання для цукроваріння. На ньому було побудовано також і перші пароплави з металевим корпусом — «Українець» і «Ярослав», що перевозили по Дніпру до чорноморських портів зерно і цукор.

Крім того, фірма фактично монополізувала в Росії торгівлю великими партіями худоби, забезпечуючи м’ясом усі промислові центри країни. Через Одеський порт тварин вивозили з України навіть до Європи. З огляду на вагомий внесок перших керівників фірми у розвиток економіки, торгівлі та розквіт Одеси, Федору Степановичу Симиренку імператорським указом у 1842 р. надано статус купця 1-ї гільдії, а у 1851 р. — звання почесного громадянина міста. Подібних звань було удостоєно небагато громадян царської Росії, стосовно ж колишнього кріпака, та ще й вихідця з України, то це взагалі був винятковий випадок у російській історії.

Федір Степанович Симиренко мав трьох синів — Платона, Михайла і Василя.

Був особисто знайомий із Т. Г. Шевченком.