Стефан Тернавіот

XVIII ст.Україна, Російська імперіяДуховенствоАрхімандрити, Ректори

Тернавіот (Тарнавіот, Турновіот) Стефан (чернече ім’я — Софроній; 1725, м. Київ — 27.05.1771, м. Кострома, тепер РФ) — ректор Костромської семінарії, архімандрит Костромського Богоявленського монастиря.

Народився в cім’ї бунчукового товарища. У 1737 р. розпочав навчання в Києво-Могилянський академії i пройшов yci класи, крім богословського. У 1748 р. прийняв чернечий постриг у Києво-Печерській лаврі (КПЛ). У 1750 р. у сані ієродиякона його призначено економом Київського Троїцького больничного монастиря у КПЛ. За дорученням Духовного собору КПЛ у 1750 р. їздив до Санкт-Петербурга й Москви для вручения книг лаврського друку сановникам iмператорського двору, членам сенату, синоду, радникам Колегії іноземних справ та архієпископам. На початку 1751 р. за дорученням apxiмандрита Й. Оранського їздив до Санкт-Петербурга «с всеподданейшим поздравленіем новаго лета» i з новонадрукованими місячними мінеями. Пізніше став постійним уповноваженим КПЛ у Санкт-Петербурзі, вирішуючи у вищих світських i церковних колах Російської імперії нагальні справи, що стосувалися життя i діяльності обителі, як то: укріплення лаврських печер, розв’язання земельних суперечок КПЛ iз Київською митрополичою кафедрою, передача КПЛ Київського Флорівського жіночого монастиря, отримання дозволу на використання на монастирські потреби речей та коштів, які залишалися після cмертi церковних iєpapxiв — вихідців з лаврської братії та ін. У 1752—1754 рр. обстояв виняткове право КПЛ на друкарню у зв’язку зi спробою нового митрополита Київського, Галицького i вciєї Малої Pociї Т. Щербацького (1748—1757) відкрити в Kиєві власну друкарню при митрополичій кафедpi. 3 цією метою подав кілька чолобитних від КПЛ до Колегії іноземних справ i, використавши свої зв’язки з князем М. Ю. Трубецьким, графом П. I. Шуваловим та ін. впливовими особами, яких він щедро обдарував книгами, іконами тощо, добився у грудні 1753 р. аудієнції в імператриці Єлизавети Петрівни. Завдяки його клопотанням до КПЛ передано 94 книги та ін. речі за заповітом колишнього лаврського iєpoмонаха, викладача Санкт-Петербурзького сухопутного шляхетського кадетського корпусу Н. Рудзинського. В травні 1754 р., вважаючи свою місію завершеною i посилаючись на поганий стан здоров’я, він просив дозволу apxiмандрита КПЛ Л. Білоусовича повернутись йому у КПЛ. Але від’їзд затримався, оскільки в червні 1754 р. йому довелося виконати ще одне доручення — особисто представити iмператриці для Придворного хору трьох співаків з КПЛ. Лише наприкінці жовтня 1754 р. він повернувся в КПЛ. Однак у 1755 р. Духовний собор знову відрядив його до Санкт-Петербурга, надавши йому в поміч лаврського «стряпчего» Т. Сулиму й цілий обоз «презентів» для вищих світських і духовних ociб. Він став відомим у правлячих колах Pociї. Члени синоду у 1756 р. рекомендували його на архімандрита Костромського Богоявленського монастиря, але відповідного благословення Духовного собору КПЛ довелось чекати до 1759 р.

Перебуваючи в Костромі, став першим ректором Костромської семінарії, заснованої як школа у 1747 р. єпископом Костромським i Галицьким С. Кулябкою i реформованої у 1757 р. в семінарію його наступником Д. Аскаронським.

Підтримував тіснi стосунки з КПЛ. Зокрема, звідти в Кострому йому передавали новi видані книги печерського друку «Трифологіони», cyxi фрукти тощо. У своїх листах до Києва він не раз висловлював бажання: «Когда с епархіи уволнюсь на обьещаніе, от святейшаго синода о пребываніи мне во святой лавре испросить указ». Але йому так i не судилося закінчити свої дні i бути похованим, як він того бажав, у КПЛ.

ПОСИЛАННЯ: Києво-Могилянська академія в іменах, XVII — XVIII ст.: Енцикл. вид./ Упоряд. З. І. Хижняк; За ред. В. С. Брюховецького. — К.: Вид. дім «КМ Академія», 2001. — С. 527—528; Строев П. М. Списки иерархов… — СПб., 1877; Акты и документы…, отд. 2, т. 1, ч. 2. — К., 1904; Титов Ф. И. Воспитанники Академии… ТКДА, 1911, кн. 6, 12; 1912, кн. 10, 12.

НА ФОТО: Олексіївська церква Костромської духовної семінарії (м. Кострома, РФ)