Гедеон Одорський

XVIII ст.РосіяДуховенствоЄпископи, Ректори, Просвітителі, Репресовані

Одорський (чернече ім’я — Гедеон; імовірно, 60-ті pp. XVII ст., м. н. невід. — після 1715, м. см. невід.) — єпископ Білоруський і Мстиславський, засновник і перший ректор Архангельської слов’яно-латинської школи. Сподвижник І. Мазепи та П. Орлика. В’язень Соловецького монастиря.

Походив зі шляхетського православного роду. Син Данила Довмонта (Моновида) Одорського, стольника і городничого донемборського, власника вотчин в Одоркові і Толчині у Вітебському воєводстві. На початку 1688 р. Одорський переїхав до Києва, змінив підданство і став на службу при гетьмані. З 1674 р. Одорський навчався, ймовірно, у Львівському єзуїтському колегіумі, де, щоб мати змогу відвідувати класи філософії і богослов я, став греко-католиком. Освіту свою завершив в Оломоуці (Моравія). Там же прийняв чернечий постриг. Невдовзі став архімандритом уніатського Онуфріївського Михайлівського монастиря Мстиславської єпархії (тепер Чериковський р-н Могильовської обл., Республіка Білорусь). У 1690 р. від короля Речі Посполитої Яна III Собеського отримав привілей на православну єпископську кафедру з правом одержання титулу єпископа Білоруського і Мстиславського та архімандрита Новгород-Сіверського і Чернігівського. У 1690 р. вирушив до Києва, щоб отримати благословення митрополита Київського, Галицького і всієї Малої Росії В. Ясинського. Остаточне вирішення питання про надання йому єпископського звання вирішувалось у Москві. Ніби за недостатньої підтримки білоруської пастви Москва відмовляла, хоча згодом дала позитивну відповідь. Одорський на той час уже прийняв православ’я, й згідно з ухвалою синоду його було зараховано ченцем до Києво-Печерської лаври. У 1691 р. став казнодієм (проповідником), у 1693 р. вже мав сан ієромонаха. Цього ж року у складі посольства київського духовенства виїхав до Москви, де залишався до 1697 р. Клопотав про відновлення своїх маєткових прав у Вітебському воєводстві після смерті батька. Разом з ігуменом Київського Пустинно-Миколаївського монастиря Й. Кроковським читав проповіді, складав хвалебні твори церковним діячам. Зокрема, є згадка про його панегірик патріарху Московському Адріану «Тригласная жертва хваленія согласная со именем трисилявным Адріан…». Але заслужити прихильність московського духовенства так і не зміг. До нього ставилися підозріло, як до колишнього уніата, і коли він повернувся до Києво-Печерської лаври, слідом прийшов наказ «о самом бдительном надзоре».

У травні, або червні 1701 р. Одорського призначено ректором Києво-Могилянської академії і настоятелем Київського Братського монастиря. Це був рідкісний випадок в історії Києво-Могилянської академії, коли ректором призначався не її вихованець і навіть не колишній учитель (нема ніяких даних, що Одорський викладав у Києво-Могилянської академії). Не останню роль тут відіграла протекція митрополита Київського, Галицького і всієї Малої Росії В. Ясинського і особисто гетьмана І. Мазепи. Ректорство Одорського було коротким, але саме в цей час відбулося зміцнення матеріального стану Києво-Могилянської академії. Приязні стосунки Одорського з гетьманом сприяли тому, що І. Мазепа видав ряд універсалів (середина 1702 р., 27.10.1704 р.) на надання нових маєтностей для Києво-Могилянської академії, які й раніше належали Київському Братському монастирю, але в різні часи були у нього відібрані, зокрема, р. Котор з млинами й прилеглими землями, о-в Влуків з озерами й сіножатями біля Вишгорода, с. Плисецьке біля Фастова, надане Києво-Могилянській академії ще Б. Хмельницьким, а також всі двори «в нижнім городі Києві», котрі закріплені за монастирем «по древним крепостям». У 1703 р. надання закріплені за Київським Братським монастирем і Києво-Могилянською академією царською жалуваною грамотою. За Одорського восени 1703 р. закладено й весною 1704 р. розпочато будівництво кам’яного навчального корпусу Києво-Могилянської академії (т. зв. Старого, або Мазепиного), що здійснювалося фундацією і за особистим наглядом гетьмана. Зображення цього корпусу є на тезі ректору П. Калачинському, створеній І. Щирським. Одорський також звернувся до випускників Києво-Могилянської академії, які жили в різних містах України й Росії (141 чоловік). Разом вони спорядили великий дар студійній Конґреґаційній Благовіщенській церкві — срібні з позолотою потир, дискос, звіздицю, лжицю, кадильницю, Євангеліє в коштовній оправі та ін. У 1704 р. Одорського призначено до гетьманської столиці архімандритом Батуринського Крупицького Миколаївського монастиря. (На честь цієї події створено тезу І. Мигурою-Плаксичем.)

У 1712 р. як прихильника І. Мазепи та П. Орлика, «изменников России», Одорського заарештовано і заслано до Соловецького монастиря. Там він разом з протопопом Лохвицьким І. Рогачевським, теж могилянцем, засланим на Соловки, заснував Архангельську слов’яно-латинську школу (1713), згодом семінарію і певний час був її ректором (з 1715). Написав для учнів «Катехізис» (зберігався в бібліотеці Флорищевської Успенської пустині Владимирської губернії за № 108, можливо, тепер — у Владимиро-Суздальському музеї-заповіднику).

ПОСИЛАННЯ: Києво-Могилянська академія в іменах, XVII — XVIII cт.: Енцикл. вид. / Упоряд. З. І. Хижняк; За ред. В. С. Брюховецького. — К.: Вид. дім «КМ Академія», 2001. — С. 402—403; Аскоченский В. И Киев с… Академиею, ч. 1. — К., 1856; Историко-статистическое описание Черниговской епархии, кн. 3. — Чернигов, 1873; Строев П. М. Списки иерархов… — СПб., 1877; Строев П М. Библиологический словарь… — СПб.,1882; Памятники, т. 2. — К., 1897. Голубев С. Т. Гедеон Одорський… ТКДА, 1900, № 10,12; Акты и документы…, отд. 2, т. 2. — К., 1905, Харлампович К. В. Малороссийское влияние…, т. 1. — Казань, 1914; Болховітінов Є. Вибрані праці… — К., 1995.

НА ФОТО: Холмогори, ХІХ ст