Гнат Стеллецький

XX ст.Палестина, Україна, РосіяІсторичні науки

Cтеллецький Гнат Якович (1878—1949) — археолог, історик, спелеолог. "Найвидатніший дослідник підземель". Відкрив печери Іотопати та Абула в Палестині.

Народився в с. Григор’ївці Олександрівського пов. Катеринославської губ. у сім’ї вчителя. Навчався в Харківській духовній семінарії, з 1901 р. — у Київській духовній академії. У 1905—1907 рр. перебував у Палестині, викладав у Назаретській учительській семінарії; з 1907 р. служив у Московському архіві Міністерства юстиції. 1908 р. за дорученням Д. Cамоквасова керував археологічними розкопками курганів у Полтавській губернії; брав участь у XIV Археологічному з’їзді в м. Чернігові. 1910 р. закінчив Московський археологічний інститут, де захистив дисертацію на тему «Мадебська карта-мозаїка Палестини у зв’язку з питанням про нову (російську) Бет-Захар»; того ж року обраний членом-кореспондентом, 1911 р. — дійсним членом Московського археологічного товариства. Під час 1-ї світової війни перебував на Кавказькому фронті, вивчав археологічні пам’ятки вірменських територій Туреччини. З 1918 р. жив у м. Лубнах; з 1920 р. — завідувач Лубенського українського народного музею. У 1921—1923 рр. проводив археологічні розкопки в Лубнах, Чигирині, Києві та ін. містах України, співробітничав з установами ВУАН. 1923 р. виїхав до Москви, де продовжував археологічні та бібліографічні дослідження Московського Кремля, читав лекції у Військовій академії Червоної Армії, 1-му державному університеті, Московському археологічному інституті. Помер у м. Москві.

Наукові праці з історії та археології Палестини — «Газер біблійний та його розкопки», «До країни Гадаринської» (обидві — 1908); «Віфлеєм», «Підземний Єрусалим» (обидві — 1912), Росії — «Підземний хід під Новодівичим монастирем у Москві», «Підземна Москва в 1912 р.», «Давнє кладовище в Москві» (усі — 1912); «Підземні ходи за доби царя Михайла Федоровича», «Похід новообраного царя Михайла Федоровича Романова з Костроми до Москви» (обидві — 1913); України — «Про ознаки нової християнської катакомби в Криму», «Варязькі катакомби Києво-Печерської лаври» (обидві — 1911); «Підземна Україна» (1913).