Сергій Гамченко

XX ст.УкраїнаІсторичні науки

Гамченко Сергій Свиридович (19.10.1860, смт Ратне Ратнівського р-ну Волинської обл. — 1934, м. Житомир) — археолог, краєзнавець, дослідник Волині.

Закінчив Першу Київську гімназію. У 1876—1880 рр. навчався на вечірньому відділенні фізико-математичного та історико-філологічного факультетів Київського університету. У 1883 р. закінчив Військове училище в Москві; пізніше перебував на військовій службі в містах Вільно (нині м. Вільнюс, Литовська Республіка) та Житомирі, де проводив археологічну та краєзнавчу роботу, зокрема заснував Товариство дослідників Волині (1900 р.). Був членом Київського товариства старожитностей і мистецтв, Історичного товариства Нестора-літописця, Імператорської археологічної комісії, Російського археологічного товариства (з 1906 р.), Казанського товариства історії та старожитностей. У 1911 р. закінчив Cанкт-Петербурзький археологічний інститут. Під час Першої світової війни перебував на військовій службі в Казані. У 1918 р. повернувся до Житомира; з 1919 р. — завідувач археологічного відділу Волинського науково-дослідного музею. У 1926 р. переїхав до Києва, співробітничав в установах ВУАН; обраний віце-президентом Всеукраїнського археологічного комітету (ВУАК). Створив власну археологічну школу (О. Лагодовська, І. Левицький, М. Макаревич), розробив метод польових археологічних досліджень. У 1930 р., після виходу на пенсію, переїхав до Житомира, де й помер під час голоду.

У 1878 р. проводив археологічні розкопки на Волині (під керівництвом В. Антоновича), у 1882 р. — розкопки неолітичних культур поблизу Вільно, у 1883 р. — поблизу м. Дінабурга (нині м. Даугавпілс, Латвійська Республіка). У 1884—1885 і 1887—1888 рр. досліджував дюни в околицях м. Києва, у 1886 р. — могильник поблизу м. Житомира; у 1889—1899 та 1918—1925 рр. проводив масшабні розкопки на території Волині, де вивчив великий комплекс пам’яток (від палеоліту до періоду Київської Русі). Проводив також дослідження неолітичних пам’яток на узбережжі Фінської затоки (1905—1912), немирівського скіфського городища та пам’яток трипільської культури на Поділлі (1909—1913 рр.), городища Булгара біля м. Казані (1914—1917). У 1920-х рр. керував дослідженнями в околицях м. Києва, на Волині (м. Коростень, села Андріївка, Білий Камінь, Войцехівка, Колодяжне) та в районі Дніпрогесу (с. Кічкас).

Наукові праці: «Житомирський могильник» (1888), «Розкопки на Волині» (1899), «Археологічні першоджерела, способи їх реєстрації та засоби охорони» (1925), «Спостереження над даними дослідів Трипільської культури 1909—1913 рр.» (1926), «Могильний некрополь біля ст. Полонного на Волині» (1930); «Житомир за першоджерелами передісторичної археології» (1931).