П’єтро Верховод

XX ст.ІталіяСпортТренер, Футболісти

Верховод П’єтро (нар. 06.04.1959, м-ко Кальчінате, Ломбардія, Італія) — колишній італійський футболіст (захисник) і футбольний тренер.

Його батько, українець Іван Лук’янович Верховод, під час Другої світової війни потрапив у полон, втік з фашистського концтабору на півночі Італії, і воював у партизанському загоні італійського Руху опору. Після війни він не повернувся в СРСР і оселився у Ломбардії. П. Верховод почав грати у футбол в 1973 р. у клубі «Романезе», який виступав у аматорському дивізіоні чемпіонату Італії (Серія D). У 1976 р. почав кар’єру професіонального гравця в клубі «Комо». Два сезони «Комо» грав у Серії В, у 1978 р. опустився до Серії C1, у наступному сезоні повернувся до Серії В, і відразу посів у ній перше місце, діставшись до вищого дивізіону італійського чемпіонату — Серії A. Після першого сезону «Комо» в Серії А (1980/81) Верховод привернув увагу селекціонерів провідних клубів країни і в 1981 р. підписав контракт з «Фіорентиною». За «Фіорентину» Верховод відіграв лише один сезон, в якому став віце-чемпіоном країни; в 1982 р. він перейшов до «Роми», вперше отримав титул чемпіона Італії, а також дійшов до фіналу Кубка європейських чемпіонів, в якому «Рома» програла «Ліверпулю». В 1983 р. Верховода придбала генуезька «Сампдорія», у ній він грав протягом наступних дванадцяти років. Цей період був одним з найуспішніших в історії клубу; в 1991 р. у складі «Сампдорії» Верховод виграв своє друге скудетто (чемпіонат Італії), чотири рази здобував Кубок Італії, по одному разу — Суперкубок Італії і Кубок володарів Кубків, а також у 1992 р. удруге грав у фіналі Кубка чемпіонів, який «Сампдорія» програла іспанській «Барселоні». Захисна лінія генуезців, очолювана Верховодом, стримувала натиск «Барселони» протягом 120 хвилин матчу, і лише у кінці додаткового часу пропустила дальній удар голландця Рональда Кумана. У 1995 р. П. Верховода, якому вже виповнилося 36 років, несподівано запросив до себе чемпіон країни − «Ювентус». Незважаючи на поважний для футболіста вік, Верховод відразу здобув місце в основному складі команди, і, нарешті, в 1996 р. (після двох програних фіналів: у 1984 − з «Ромою» і в 1992 − з «Сампдорією») виборов Кубок європейських чемпіонів: за результатом серії післяматчевих пенальті «Ювентус» подолав амстердамський «Аякс». У наступному сезоні 1996/97 р. Верховоду довелося зіграти за ще один італійський суперклуб — «Мілан», який, проте, переживав тоді не кращі свої часи, і закінчив сезон лише на 11-му місці. У 1997 р. Верховод перейшов до «П’яченци», за яку відіграв ще три сезони. Кар’єру гравця він завершив майже в 40-річному віці; за своє спортивне довголіття футболіст був прозваний пресою «великий старий італійського футболу». Всього в Серії A він відіграв 562 матчі, посівши за цим показником друге місце після тодішнього рекордсмена Діно Дзоффа (570; пізніше цей рекорд перевершили Паоло Мальдіні і Джанлука Пальюка). Верховод планував побити рекорд Діно Дзоффа, але в 2000 р. «П’яченца» покинула Серію A, і славетний футболіст вирішив завершити ігрову кар’єру. Всього за 21 сезон в Серії A він забив 38 голів. До збірної Італії Верховод почав викликатися ще на початку 1981 р., під час виступів за «Комо», хоча частіше знаходився в запасі, і зіграв лише у двох матчах. Він дебютував у складі збірної 6 січня 1981 р. у матчі проти Нідерландів. Футболіст був включений до складу збірної на чемпіонаті світу 1982 р. в Іспанії, але на цьому чемпіонаті на поле не виходив, як й інший майбутній знаменитий захисник Франко Барезі. Після чемпіонату Верховод почав стабільно виходити на поле в основному складі збірної Італії, однак наступне чотириріччя видалося для команди вкрай невдалим: вона не пройшла кваліфікацію до чемпіонату Європи 1984 р., а на чемпіонаті світу 1986 р. у Мексиці програла в ⅛ фіналу Франції. Коли восени 1986 р. новий тренер збірної Адзельйо Вічіні‎ почав реорганізацію команди, Верховод потрапив у число гравців, які «не вписалися» в нову команду. До збірної він повернувся лише у відбірному циклі до чемпіонату світу 1990 р., хоча на самому чемпіонаті лише двічі виходив на заміну, і повністю відіграв матч за третє місце. У півфінальному матчі, який Італія драматично програла у післяматчевих пенальті збірній Аргентини, Верховод участі не брав. Верховод став найстарішим гравцем, що забив м’яч за збірну Італії: 24 березня 1993 р., коли спортсмен забив гол у ворота збірної Мальти, йому було 33 роки 11 місяців і 18 днів; матч закінчився з рахунком 6:1 на користь Італії. Востаннє він грав за збірну 1 травня 1993 р. проти Швейцарії; всього він відіграв за збірну 45 матчів, в яких відзначився двома м’ячами. Тренерська кар’єра П. Верховода була невдалою. В сезоні 2001/02 р. Верховод тренував «Катанію», яка грала в Серії C1, потім деякий час працював у «Фіорентині» в скрутний для неї час, коли команда внаслідок фінансової кризи опинилася в Серії C2, але в обох випадках покинув посаду ще до закінчення сезону. 13 вересня 2005 р. він став тренером «Трієстини» в Серії B, але через погані результати був звільнений уже в грудні того ж року.

ДЖЕРЕЛА: