Євген Туренко

XX ст.СРСРВійськоГерой

Туренко Євген Георгійович (13.12.1905 с. Салтикове Бєлгородської обл. — 24.10.1963) — військовик, учасник радянсько-фінляндської і Великої Вітчизняної воєн, генерал-майор, Герой Радянського Союзу.

Народився в сім’ї українського селянина. Закінчив семирічку, працював у колгоспі. У 1926 р. був призваний у Червону армію. Закінчив Ленінградську військово-теоретичну школу льотчиків, у 1928 р. — військову школу льотчиків, у 1933 р. — курси удосконалення командного складу при Військово-Повітряній академії ім. Жуковського.

Учасник радянсько-фінляндської війни 1939—1940 рр. Був командиром 7-го винищувального авіаполку 59-ї винищувальної авіаційної бригади ВПС 7-ї армії Північно-Західного фронту. До березня 1940 р. здійснив 35 бойових вильотів на знищення живої сили і техніки противника. Полк втратив 10 літаків у боях і 4 — в аваріях і катастрофах.

21 березня 1940 р. за мужність і відвагу, проявлені в боях с білофіннами, майору Туренку Євгену Георгійовичу було присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням медалі «Золота Зірка».

У травні 1940 р. Є. Туренка було призначено начальником Борисоглібської Червонопрапорної військової авіаційної школи льотчиків ім. В. П. Чкалова, у червні 1941 р. — командиром 59-ї винищувальної авіадивізії (ВАД) ППО.

Брав участь у Великій Вітчизняній війні. Командував 59-ю ВАД ППО. З вересня 1941 г. на базі 59-ї ВАД ППО було сформовано 3-тю резервну авіагруппу (РАГ). Полковника Туренка призначено командиром 2-ї резервної авіагрупи (РАГ) Ленінградського фронту (2-гу РАГ було сформовано 18 серпня 1941 р. на основе 56-ї ВАД). Спочатку новостворена авіагрупа діяла на Волховському і Брянському фронтах, а в травні-червні 1942 р. — на Ленінградському фронті. У серпні 1942 р. 2-гу РАГ було реформовано в 278-му ВАД.

З вересня 1942 р. по серпень 1945 р. полковник Туренко командував 246-ю винищувальною авіадивізією 12-ї РАГ Забайкальського фронту. Дивізія дислокувалась у Монголії. С серпня 1945 р. по вересень 1945 р. 246-та авіадивизія брала участь у радянсько-японській війні. У вересні 1945 р. полковнику Туренку було присвоєно військове звання генерал-майора авіації.

Після закінчення війни продовжував службу в ВПС. З 1951 р. — у запасі. Жив у м. Петрозаводськ, де й помер. Похований на цвинтарі «Піски».

ПОСИЛАННЯ: Герои Советского Союза. — Т. 2. — М., Военное издательство, 1988. — С. 610.

http://www.peoples.ru/military/hero/evgenij_turenko/

http://www.peremoga.gov.ua/index.php?4601000132970000010