Андрій Італінський

XIX ст.УкраїнаНаука і техніка

Італінський Андрій Якович (1743, Лубенський пов. Полтавської губ. — 1827, м. Рим) — доктор медицини, член Російської та почесний член Римської академій наук.

Народився в сім’ї священника. Навчався в Києво-Могилянській академії. У 1767 р. закінчив медичну школу при Санкт-Петербурзькому сухопутному шпиталі і дістав звання лікаря. З 1771 по 1774 р. вчився в Лейденському університеті, де захистив дисертацію «Чи можуть зупинки кровообігу виникати раптово внаслідок лише слабкості ворітної вени». Після цього деякий час працював лікарем. Д. Самойлович вважав А. Італійського видатним лікарем свого часу.

А. Італійський був високоосвіченою людиною, володів багатьма іноземними мовами. Крім медицини займався археологією та мовознавством. У 1781 р. залишив медицину і перейшов на дипломатичну роботу, працював послом Росії в кількох державах. За свої наукові дослідження був обраний членом Російської академії наук і почесним членом Римської академії наук.

ПОСИЛАННЯ: Грандо О. А. Визначні імена в історії української медицини. — К.:РВА «Тріумф», 1997. — С.61.