Самійло Самусь

XVIII ст.УкраїнаКозацька доба

Самусь Самійло Іванович (бл. 1640, Переяславщина — бл. 1713) — військовий діяч кін. XVII — поч. XVIII ст. Соратник ватажків визвольного руху С. Палія, З. Іскри та А. Абазина.

Детальних відомостей про дитинство і юність Самуся не збереглося.

За деякими даними, брав участь у Віденській битві 1683 р. у складі польського війська. З відновленням у 1685 р. козацтва як організованої сили і до 1711 р. — богуславський полковник. Згодов перебрався на Правобережну Україну.

За участь у походах проти турків і татар отримав від короля Яна III Собеського право формувати козацькі полки.

У 1678 р. м. Богуслав та його околиці були страшенно спустошені турецькими та татарськими військами. В 1685 р. сюди з козаками переходить з Немирова Самійло Самусь, засновує Богуславський полк і приймає титул богуславського полковника. Захопивши місто, він вигнав усіх поляків, а землю роздав селянам та міщанам. Скасував податки польських панів. Дбав про простий народ.

У 1685—1692 рр. відбудував у Богуславі Свято-Миколаївський монастир.

На літо 1689 p. козацьке військо, яке перебувало на утриманні Речі Посполитої та Ватикану, нараховувало шість полків. Полк Самуся складався з 14 старшин і 150 козаків.

17 жовтня 1702 р. Командував військами, що розгромили польське військо під Бердичевом, а наприкінці жовтня, разом з брацлавським полковником А. Абазиним, оволодів Немировом. Унаслідок цього вся Брацлавщина і значна частина Поділля опинилися в руках повстанців. У 1702—1704 рр. брав активну участь у антипольському повстанні С. Палія.

Обстоюючи приєднання Правобережжя до Гетьманщини, визнав зверхність лівобережного гетьмана І. Мазепи.

Контрнаступ переважаючих польських сил і брак допомоги з боку Москви та І. Мазепи примусили Самуся відступити до Богуслава, а в січні 1704 р. зректися булави наказного гетьмана, хоч він і далі залишався полковником богуславським під реґіментом Мазепи й продовжував боротьбу з польськими дідичами на Правобережжі. Брав участь у війні проти шведських загарбників (1708—1709). У 1711 р., як і більшість правобережного козацтва, приєднався до гетьмана П. Орлика. Після відступу останнього С. Самуся разом із сином, що був полковником у Орлика, взяли в полон московські загони і, мабуть, заслали. Дальша доля невідома.

Самійло Самусь залишався Богуславським полковником до своєї смерті (бл. 1713 р.).

НА ФОТО: Герб міста Богуслав (як центру Богуславського полку)