Станіслав Лем

XXI ст.ПольщаМова і література

Лем Станіслав (12.09.1921, м. Львів — 27.03. 2006, м. Краків, Польща) — письменник науково-фантастичного жанру, есеїст, філософ.

Навчався у Львівському медичному інституті та Ягеллонському (Краків) університеті. Жив у Кракові. С. Лем — письменник з чітко визначеною громадянською позицією. Він завжди говорив, що почуває себе вигнаним з міста, в якому народився (родина Лема вимушена була залишити Львів, в який ввійшла Радянська армія в 1939 р.). У 1980 р., коли в комуністичній Польщі було введено військовий стан, залишив батьківщину й переселився в Західний Берлін (пізніше жив в Австрії).

Як письменник С. Лем являв собою унікальний літературний та загальнокультурний феномен XX століття. Його творчість — золотий фонд наукової фантастики (присвячена перспективам різних наук, насамперед, кібернетики та космічної цивілізаційної діяльності людства в цілому).

Визначальна проблематика творів С. Лема — соціально-моральні аспекти поведінки людини на Землі та у Всесвіті. «Живемо у добу неконтрольованого споживацтва, — вважав письменник. — Наша ненаситність веде до руйнування рівноваги в біосфері. Людство стоїть перед серйозними випробуваннями, пов’язаними з проблемами виживання на Землі».

Автор романів «Астронавти» (1951), «Магелланова хмара» (1955), «Зіркові щоденники» (1957), «Вторгнення з Альдебарана» (1959), «Едем» (1959), «Повернення з зірок» (1961), «Соляріс» (1961), «Непереможний» (1964), філософсько-соціологічних праць «Сума технологій» (1964, 1971), «Абсолютний вакуум» (1971) та багатьох інших книг, накладом 27 мільйонів примірників.

Дебютував у 1946 р. повістю «Людина з Марса». Вважав, що на його творчість мали вплив письменники та науковці: Сол Беллоу, Герберт Уеллс, Жюль Верн, Норберт Вінер, Клод Шеннон.

Незважаючи на те, що С. Лем «жив» у космосі, він скептично ставився до ідеї його колонізації. Вважав, що людству корисніше освоювати Сахару та Антарктиду.

Завдяки великому фантасту (сам себе С. Лем називав футурологом), польська література вийшла на світові обшири. Його книги перекладалися на понад 40 мов. Проте Нобелівським лауреатом письменник не став. Був удостоєний безлічі урядових та інших нагород. Зокрема, обраний членом Польської академії мистецтв, дійсним членом Німецької академії мистецтв, членом Американського співтовариства наукових фантастів (пізніше за критичні висловлювання щодо низького рівня заокеанської наукової фантастики його виключили зі списків). Цікаво, що С. Лем скептично ставився до своїх нагород та відзнак.

Спілкувався з астрофізиком Йосипом Шкловським і фізиком, Нобелівським лауреатом Петром Капіцею, творчо конфліктував з Андрієм Тарновським (усі троє — українського походження).

Дія автобіографічних романів С. Лема «Незагублений час» (1955) та «Високий замок» (1966) відбувається у Львові. На свою батьківщину письменник ніколи не приїжджав. проте зауважував: «Я львів’янин і ним залишусь до смерті».

ПОСИЛАННЯ: Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті. — Київ. „КИТ“, 2007. — С.374—376