Пилип Лакерда

XIX ст.УкраїнаПідприємництво і меценацтво

Лакерда Пилип Іванович (бл. 1755, м. Київ — бл. 1827, там само) — київський бургомістр, купець 2-ї гільдії.

Пилип Лакерда народився в сім’ї міщанина, навчався в Києво-Могилянській академії — до школи філософії включно. У 1777 р. отримав атестат про закінчення навчання, підписаний ректором КМА К. Лехницьким. Одружився з дочкою надвірного радника Миколи Леонтовича — Марфою. Успадкував від батька капітал та нерухомість. Лакерди здавна мали в центрі Подолу кам’яний будинок з льохом та лавку у великому ряду на Торговельній (Контрактовій) площі; окрім того, від тещі — садибу на Подолі в приході Святодухівської церкви. Разом із заможними купцями тримав у місті «питейний відкуп», мав постоялий двір у парафії церкви Миколи Доброго. У 1790 р. купив у Київського Видубицького монастиря на Подолі подвір’я. У 1809 р. під час будівництва Гостинного двору садибу Лакерди було знесено. Міська влада на чолі з київським губернатором Петром Панкратьєвим виділила недалеко нову садибу з кам’яним будинком, яка раніше належала ковальському цеху. У 1812 р. Лакерда надавав матеріальну підтримку військовому відомству, яке готувало Київ до можливого нападу армії Наполеона, за що у 1816 р. був нагороджений бронзовою медаллю на стрічці ордена св. Анни. У 1815 р. 60-річний Лакерда значився почесним громадянином міста Києва. Був постійним членом Київського відділення Всеросійського біблійного товариства, що займалося питаннями просвіти та книгодрукування (утворене у 1817 р. на чолі з митрополитом Київським і Галицьким С. Александровським та віце-президентом генерал-майором Михайлом Федоровичем Орловим). У 1825 р. родина мала на Подолі два кам’яні та два дерев’яні будинки, чотири лавки, два хутори на Сирці з сіножатями та млином. Історія родини Лакерди в Києві простежується документально до 1925 р.