Григорій Лакота

XX ст.Україна, РосіяДуховенствоСвяті, Репресовані, Ректори

Лакота Григорій (31.01.1883, с. Голодівка, тепер Львівської обл. — 12.11.1950, с. Абезь поблизу м. Воркута, тепер РФ) — греко-католицький священик, священномученик. Ректор Перемишльської духовної семінарії.

Богослів’я вивчав у Львові. У 1908 р. у м. Перемишль (тепер Польща) рукоположений на священика. У 1911 р. у м. Відень (Австрія) здобув ступінь доктора богослов’я. У 1913 р. отримав призначення на посаду професора Перемишльської духовної семінарії, пізніше став її ректором.

16 травня 1926 р. у м. Перемишль відбулися його архієрейські свячення на єпископа-помічника.

9 червня 1946 р. заарештований органами НКВС і засуджений до 10-ти років ув’язнення в Сибіру.

Усі, хто пам’ятали владику на засланні у Воркуті, відзначали його велику людяність, смирення, бажання самому виконувати найважчу працю і полегшити іншим в’язням нестерпні умови існування. Один із таких в’язнів — отець Альфонсас Сварінскас, писав: «На засланні серед людської мізерії я стрінув теж і правдивих ангелів у людському тілі, які своїм життям представляли на землі херувимів, прославляючих Христа — Царя слави. Між ними був ісповідник віри, Владика Григорій Лакота, перемишльський єпископ-помічник, який від 1949 до половини 1950 року просвічував життя нам, знесиленим каторжникам, своїм прикладом християнських чеснот».

Помер як мученик за віру. Беатифікований 27 червня 2001 р. у м. Львів під час святої літургії у візантійському обряді за участі Папи Римського Івана Павла ІІ.

ПОСИЛАННЯ: Церква мучеників. / Упорядник Олег Турій, 2-ге вид. — Львів: Свічадо, 2007. — С. 35.