Йосип Пачоський

XX ст.Україна, Росія, ПольщаНаука і техніка

Пачоський Йосип (Йосиф, Юзеф) Кіндратович (08.12.1864, с. Білгородка Заславського пов. Волинської губ., тепер Ізяславського р-ну Хмельницької обл. — 14.02.1942, м. Сєрослав, Республіка Польща) — учений-ботанік, зоолог.

Народився в дрібній шляхетській сім’ї. Навчався в Рівненському реальному училищі, пізніше — в Уманському училищі землеробства й садівництва. У 1894 р. закінчив Київський університет. У 1888—1894 рр. працював лаборантом у ботанічному саду Київського університету; водночас брав участь у ботанічних експедиціях до причорноморських степів, нижніх течій Дону та Дунаю, Криму, Кавказу, Калмицького краю. У 1894—1895 рр. — помічник хранителя музею Імператорського ботанічного саду в Санкт-Петербурзі; у 1895—1897 рр. — асистент кафедри ботаніки Львівського сільськогосподарського інституту (с-ще Дубляни в Галичині, тепер Львівської обл.). З 1897 р. — херсонський губернський ентомолог; у 1898—1922 рр. — завідувач Природничо-історичного музею Херсонського губернського земства (за цей період організував низку ботанічних експедицій до Бессарабської, Київської, Подільської, Херсонської губерній).

З 1918 р. — професор ботаніки Херсонського політехнічного інституту; у 1922—1923 рр. — завідувач ботанічного відділу всесвітньо відомого заповідника «Асканія-Нова». Цей унікальний біосферний заповідник своїм народженням завдячує вченому: саме за його порадою барон Фальц-Фейн у 1898 р. залишив незайманими дві ділянки цілинного степу, які й стали основою «Асканії-Нової».

У 1923 р. Й. Пачоський виїхав до Польщі; у 1923—1928 рр. він — перший директор і керівник науково-дослідної роботи заповідника «Біловезька пуща», з 1925 р. — професор кафедри систематики й географії рослин природничо-історичного факультету Познанського університету (з 1928 постійно жив у м. Познань, Польща). З 1931 р. — на пенсії, жив у м. Сєрослав (Польща); з 1938 р. — заслужений професор Познанського університету. Помер від паралічу серця; похований у с. Люсове поблизу м. Сєрослав (у 1959 його прах перепоховано в м. Познань).

Працював у галузі флористики, систематики та географії рослин. Основні наукові праці: «Нариси флори околиць м. Умані» (1887), «Матеріали для флори Заславського й Ковельського повітів Волинської губернії» (1888), «Про рослинність м. Миколаєва» (1889), «Опис нових і маловідомих рослин Херсонської губернії» (1889), «Стадії розвитку флори» (1891), «Флористичні й фітогеографічні дослідження калмицьких степів» (1892), «Флора Полісся й навколишніх місцевостей» (1897—1900), «Пісками Дніпровського повіту» (1902), «Основні риси розвитку флори Південно-Західної Росії» (1910), «Матеріали з флори Бессарабії» (1912), «Нарис рослинності Бессарабії» (1914), «Херсонська флора» (1914), «Опис рослинності Херсонської губернії» (1915—1927), «Морфологія рослин» (1919—1920), «Основи фітосоціології» (1921), «Цілинний заповідний степ Асканія-Нова» (1924), «Діброви Біловежі» (1926), «Біологічна структура лісу» (128), «Ліси Боснії» (1929) та ін.

ДЖЕРЕЛО:

Биологи: Биографический справочник. К., «Наукова думка», 1984.