Терлецький (Терлецькі) Стефан

XXI ст.ВеликобританіяДержава

Терлецький (Терлецькі) Стефан (29.10.1928, с. Олешів Тлумацького р-ну Івано-Франківської обл. — 21.02.2006, м. Лондон, Велика Британія) − британський політик, український діаспорний діяч. Перший етнічний українець − член британського парламенту, радник прем’єр-міністра М. Тетчер, бізнесмен, меценат.

Народивсяв в сім’ї селянина − працівника цегельні. В 1942 р. у 14-літньому віці Стефан потрапив до табору праці в Австрії як остарбайтер. Один з наймолодших в’язнів був проданий на ринку місцевому фермеру. У 1945 р., коли Австрію визволили радянські війська, робітників з Радянського Союзу обіцяли репатріювати на батьківщину, проте потім виявилося, що їх везуть воювати з японцями на Далекий Схід. Стефан Терлецькі втік і потрапив до британського сектора окупаційної зони.

У 1948 р. йому дозволили емігрувати до Великої Британії. Працював у пекарні, а вечорами навчався; зацікавився політикою, економікою та релігією. Незабаром розпочав свій бізнес, ставши власником готелю в м. Кардіфф (Уельс). У 1964 р. вступив до Консервативної партії. Політична кар’єра Терлецького розпочалася в 1968 р., коли він став депутатом від своєї партії місцевої ради в Кардіффі. У 1974 р. Стефан Терлецькі балотувався до британського парламенту, але програв тодішньому лейбористському прем’єру Джеймсу Каллагану. Згодом Стефан Терлецькі став відомим завдяки тому, що в 1970-х рр. він був головою місцевого футбольного клубу «Кардіфф Сіті» і брав участь у боротьбі з футбольними хуліганами.

Терлецькі став депутатом парламенту у 1983 р., коли до влади прийшла Маргарет Тетчер. Працював разом із нею (радником). У Вестмінстері він послідовно захищав свої праві погляди, зокрема намагаючись замінити День праці 1 травня на свято Вінстона Черчілля. У 1984 р. за допомогою британського міністра закордонних справ пан Терлецькі домігся від тодішнього радянського міністра А. Громика, аби його батькові, якого він не бачив 42 роки, дозволили приїхати до Лондона. Пізніше Стефан Терлецькі відвідував Україну зі своєю валійською дружиною.

Активно сприяв розвитку українсько-британського двостороннього співробітництва. До речі, цей перший українець у британському парламенті за всю його історію зустрічався з Папою Римським Іоанном Павлом ІІ, президентом США Р. Рейганом, лідером СРСР М. Горбачовим, котрого змусив не тільки перейти на українську мову, а й прочитати напам’ять «Заповіт» і уривок з поеми «Кавказ» великого Кобзаря

Як член парламентської делегації у Раді Європи (1984−1987) 6 травня 1987 р. виступив на Парламентській асамблеї із пропозицією до Резолюції про право українського народу на самовизначення.

У 1989 р. Стефана призначили представником Комітету захисту прав людини в Раді Європи. У грудні 1992 р. королева Великої Британії Єлизавета ІІ нагородила його орденом Командора Британської імперії (С. В. Е.) за працю в громадському і політичному житті країни.

Вісім років С. Терлецькі представляв Велику Британію в Раді Європи (за нього проголосували 650 членів британського парламенту). Колишній остарбайтер ніколи не забував своєї батьківщини та її мови. Він захоплювався історією й усі знахідки, що стосувалися невідомих її сторінок стосовно нашої країни, передавав до музеїв Івано-Франківська.

В останні роки життя Стефан Терлецькі — почесний член Європарламенту і член Палати общин британського парламенту від Консервативної партії. Він − автор автобіографічної книги «Від війни до Вестмінстера» (2005).

Помер у 78-літньому віці.

ДЖЕРЕЛА:

Абліцов В. «Галактика „Україна”: Українська діаспора: видатні постаті». − К., КИТ, 2007.