Петро Милорадович

XVIII ст.РосіяВійськоГенерал-майори

Милорадович Петро Степанович (бл. 1723, с. Пізняки Чорнуського р-ну Полтавської обл. — 07.02.1799, с. Гамаліївка Лохвицького р-ну Полтавської обл.) — військовий канцелярист, останній полковник чернігівський, генерал-майор російської армії.

Милорадович Петро — брат А. Милорадовича, М. Милорадовича і О. Милорадовича. З молодих літ був на військовій службі. У 1737 р. вступив до сербського гусарського піхотського полку, який брав участь у російсько-турецькій війні 1735—1739 рр. У 1738 р. вступив до Києво-Могилянської академії, де, крім основних академічних наук, вивчав єврейську, грецьку та німецьку мови. Серед товаришів по навчанню було багато студентів, які пізніше прославили себе: Г. Сковорода, Г. Кониський, К. Лящевський. У 1741 р. Милорадовича призначено канцеляристом до Генеральної військової канцелярії. У 1762 р. він — гоф-фур’єр «высочайшего двора». З січня 1762 до 1781 р. — останній полковник Чернігівського полку. Брав участь у російсько-турецькій війні 1768—1774 рр. Під його командуванням були всі козацькі полки, які воювали на боці Росії. У 1773 р. Милорадович — бригадир армії, а з 1783 р. — генерал-майор. У 1786 р. пішов у відставку в чині генерал-майора. Не раз обирався депутатом Чернігівського дворянського зібрання.

Був одружений з Софією Семенівною Полуботок, правнучкою П. Полуботка. Після одруження Милорадович став найбагатшою людиною в Україні. Мав двох дочок і сина. Останні роки життя провів у с. Гамаліївка, займаючись своїм господарством.