Ігнатій Оксенович-Старушич

XVII ст. РосіяРекторЄпископи, Ректори, Просвітителі

Оксенович-Старушич Ігнатій (світське прізвище, ім’я та по батькові — Старушич Гнат Оксенович; р., м. н. невід. — 30.10.1651, м. Київ) — єпископ Білоруський, Мстиславський, Оршанський і Могильовський, ректор Гойського колегіуму та Києво-Могилянської академії, доктор богослов’я, письменник, ігумен, проповідник.

У 1637 р. висвячений митрополитом Київським, Галицьким і всієї Малої Росії П. Могилою на священика церкви Успіння Богородиці Києво-Печерської лаври. Допомагав П. Могилі відновлювати права української православної церкви, втрачені нею у зв’язку з наступом уніатської та католицької церков, і відбудовувати православні храми, зокрема київську Трьохсвятительську та Воздвиженську церкви. У 1638 р. став ігуменом новозаснованого Гойського Михайлівського монастиря (м. Гоща, тепер Рівненської обл.). У лютому 1639 р. княгиня Реґіна Соломирецька заснувала при монастирі православний колеґіум. Опікуном його став П. Могила, а ректором (1639—1640) — Ігнатій Оксенович-Старушич. Колеґіум було об’єднано із заснованим у 1638 р. (теж під опікунством П. Могили) Вінницьким колеґіумом з місцеперебуванням у Гощі. У 1640 р. ректором Гойського колегіуму став І. Ґізель, а Оксенович-Старушич переїхав до Києва, вірогідно, на виклик П. Могили, бо вже у лютому — березні 1640 р. у складі посольства від київського православного духовенства виїхав до Москви на зустріч із царем Михайлом Федоровичем. Посольство мало домовитися про фінансування відбудови православних храмів.

Повернувшись з Москви, став після С. Почаського (за ін. даними — після Л. Бронкевича) ігуменом Київського Братського монастиря. На посаді ректора Києво-Могилянської академії, яку він посів у 1640 р., залишався до травня 1642 р. Кілька місяців по тому, разом з І. Трофимовичем-Козловським та Й. Кононовичем-Горбацьким брав участь у роботі Ясського православного помісного собору (15.09—30.10.1642), де вони представляли «Православне сповіданіе веры» — твір митрополита П. Могили та І. Трофимовича-Козловського, який спершу називався «Виклад віри церкви Малої Росії», розглядався і був затверджений на Київському православному соборі (8—18.09.1640). Існує припущення, що Оксенович-Старушич теж брав безпосередню участь у підготовці цього православного катехізису. Посланці від П. Могили як «… мужіе истинно чудніи и всякою мудростію и веденіем украшенніи» були удостоєні ступеня докторів богослов’я.

У 1643 р. катехізис було затверджено чотирма вселенськими патріархами православної церкви: Партенієм Константинопольським, Йоаникієм Александрійським, Макарієм Антіохійським і Паїсієм Єрусалимським. У 1645 р. П. Могила видав свій твір староукраїнською мовою під назвою «Собрание короткой науки о артикулах веры православной кафолической христианской…». Твір видавався також польською, грецькою, латинською, церковно-слов’янською мовами й став основою віри всього православного світу.

Після повернення з Ясського собору (1642) посів ігуменство у Київському Видубицькому монастирі. У 1650 р. його висвячено на єпископа Білоруського (Мстиславського, Оршанського і Могильовського), після того як його попередник С. Косов став митрополитом Київським, Галицьким і всієї Малої Росії. Проте Оксеновичу-Старушичу не довелось належним чином зайнятися справами єпархії, бо невдовзі після висвячення він тяжко захворів і помер. Тому у списках білоруських архієреїв він не згадується. Поховано його біля Михайлівської церкви Видубицького монастиря, недалеко від входу.

ПОСИЛАННЯ: Києво-Могилянська академія в іменах, XVII — XVIII ст.: Енцикл. вид. / Упоряд. З. І. Хижняк; За ред. В. С. Брюховецького. — К.: Вид. дім «КМ Академія», 2001. — С. 404.