Євген Кібрик

XX ст.Росія, УкраїнаОбразотворче мистецтво

Кібрик Євген Адольфович (08.02.1906, м. Вознесенськ Херсонської губ., тепер Миколаївської обл. — 18.07.1978, м. Москва, тепер РФ) — художник, педагог. Народний художник СРСР (з 1967). Лауреат Сталінської премії (1948).

Народився в сім’ї управителя хлібоекспортної фірми. З 1922 р. навчався в Одеському художньому інституті (майстерні П. Волокидіна і Т. Фраєрмана), у 1925—1927 рр. — у Вищому художньо-технологічному інституті (ВХУТЕІН) у м. Ленінград (тепер м. Санкт-Петербург, РФ). З 1927 р. — член об’єднання «МАМ» (рос. — «МАИ»: «Мастера аналитического искусства») на чолі з П. Філоновим; у 1930—1931 рр. викладав у студії «Образотворче мистецтво робочої молоді» (рос. — «Изоирам»: «Изобразительное искусство рабочей молодежи»). Під час Великої Вітчизняної війни перебував в евакуації (1941—1942) у м. Самарканд (Узбецька РСР, тепер Республіка Узбекистан); з 1943 р. жив у Москві, викладав у Московському художньому інституті ім. В. Сурикова (з 1954 — його професор, керівник майстерні станкової графіки). Лауреат Сталінської премії (1948), член-кореспондент (з 1949) і академік (з 1962) Академії мистецтв СРСР, народний художник СРСР (з 1967).

Відомий як майстер книжкової графіки: автор ілюстрацій до творів Ю. Тинянова — «Підпоручик Кіже» (1930), О. Пушкіна — «Казки» (1932), «Борис Годунов» (1959—1964), Р. Роллана — «Кола Брюньйон» (1934—1936), Ш. де Костера — «Легенда про Уленшпігеля» (1937—1938), М. Зощенка — «Шановні громадяни» (1938), М. Гоголя — «Тарас Бульба» (1943—1945), російських народних билин (1948—1950), «Портрет» (1973—1977). Працював також над тематичними серіями «Земля Узбекистану» (1942), «Сталінград» (1943), серіями акварелей «Подорож Францією», «Подорож Італією» (1950-ті рр.) та ін. Залишив спогади — «Праця й думки художника» (опубл. 1984). Відзначений багатьма урядовими нагородами.

Помер у м. Москва, похований на Новодівичому кладовищі.