Георгій Береговий

XX ст.СРСРКосмонавтикаАвіація

Береговий ГеоргійТимофійович (15.04.1921, с. Федорівка Костянтинівського пов. Харківської губ., тепер Карлівського р-ну Полтавської обл. — 30.06.1995, м. Москва, Росія) — льотчик-космонавт СРСР, громадський діяч, генерал-лейтенант авіації, двічі Герой Радянського Союзу.

Після закінчення середньої загальноосвітньої школи в 1938 р., розпочав трудову діяльність на Єнакіївському металургійному комбінаті.

Займався в Єнакіївському аероклубі. Того ж року призваний до Червоної армії. У 1941 р. закінчив Ворошиловградську школу військових льотчиків ім. Пролетаріату Донбасу. Учасник Великої Вітчизняної війни з червня 1942 р.: льотчик, командир ескадрильї 90-го гвардійського штурмового авіаційного полку (4-та гвардійська штурмова авіаційна дивізія, 5-й штурмовий авіаційний корпус, 5-та повітряна армія, 2-й Український фронт). За роки Аеликої Вітчизняної війни здійснив 186 бойових вильотів. За героїзм, мужність і відвагу, виявлені в повітряних боях, 26 жовтня 1944 р. удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Після завершення війни, в 1948 р. закінчив вищі офіцерські курси і курси льотчиків-випробувачів. У 1948—1964 рр. працював льотчиком-випробувачем. Освоїв десятки типів літаків. У 1956 р. закінчив Військово-повітряну академію (нині ім. Ю. О. Гагаріна). 14 квітня 1961 р. удостоєний звання «Заслужений льотчик-випробувач СРСР». У 1963 р. зарахований до загону радянських космонавтів (Група ВВС № 2). Пройшов повний курс підготовки до польотів на кораблях типу «Союз». 26—30 жовтня 1968 р. здійснив політ на космічному кораблі «Союз-3» з першою в історії космонавтики спробою стиковки з безпілотним кораблем «Союз-2» в тіні Землі; політ тривав 3 доби 22 години 50 хвилин 45 секунд. Під час польоту успішно здійснено багаторазове маневрування корабля на орбіті, випробування методів змін орієнтації корабля. За здійснення космічного польоту 1 листопада 1968 р. нагороджений другою медаллю «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу.

22 січня 1969 р. перед прийомом Г. Берегового у Л. Брежнєва відбувся замах на життя останнього: офіцер В. Ільїн обстріляв кортеж автомашин, що в’їжджав у ворота Московського Кремля, де знаходилися Генеральний секретар ЦК КПРС і космонавт. Берегового було легко поранено уламками скла автомобіля. У 1972—1987 рр. — начальник Центру підготовки космонавтів ім. Ю. О. Гагаріна. У 1987 р. у званні генерал-лейтенанта пішов у відставку. Депутат Верховної Ради СРСР 8—10-го скликань (1974—1989). Лауреат Державної премії СРСР (1981). Вів велику громадську роботу. Помер під час операції на серці.

Нагороджений двома орденами Леніна, двома орденами Червоного Прапора, орденом Олександра Невського, орденом Богдана Хмельницького 3-го ступеня, двома орденами Червоної Зірки, двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, орденом «За службу Батьківщині в Збройних силах СРСР» 3-го ступеня, медалями: золотою медаллю імені К. Е. Ціолковського АН СРСР, золотою медаллю імені Ю. О. Гагаріна (FAI). Герой Соціалістичної Праці НРБ. Нагороджений багатьма іноземними орденами і медалями. Почесний громадянин міст: Луганськ, Єнакієве, Вінниця (Україна), Калуга (Росія), Плевен, Слівен (Болгарія).

Друковані праці: наукові дослідження у галузі космонавтики та інженерної психології, співавтор наукових відкриттів у галузі фізики верхньої атмосфери. Один із засновників у 1988 р. Товариства української культури «Славутич» у Москві.

ДЖЕРЕЛА:

Енциклопедія історії України, т. 1. К., Наукова думка, 2003; Енциклопедія сучасної України, т. 3. К., 2004.

ЗОБРАЖЕННЯ:

Портрет Г. Т. Берегового. Художник І. Назаров. Колекція Національної галереї «Українці в світі».


Г. Т. Береговий. Фото

Відео фільм «Українці в авіації та космонавтиці».