Єпіфаній Тихорський

XVIII ст.Російська імперіяДуховенствоЄпископи, Просвітителі

Тихорський (чернече ім’я — Єпіфаній; р., м. н. невід. — 2.07.1731, м. Бєлгород, Росія) — засновник Харківського колегіуму, єпископ Бєлгородський і Обоянський.

Навчався в Києво-Могилянській академії, викладав там, а за часів ректорства Т. Прокоповича був намісником з економії Київського Братського монастиря (1711). Перебував під впливом просвітницьких ідей, осередком яких була Києво-Могилянська академія, всіляко сприяв розвиткові освіти на Слобожанщині. У 1722 р. із архімандрита Ніжинського Благовіщенського Назарет-Богородицького монастиря висвячено на єпископа Бєлгородського і Обоянського. Турбуючись тим, що в Бєлгородській єпархії не було гідної школи, Тихорський на кінець літа 1722 р. відкрив її на базі Бєлгородського Миколаївського монастиря. Командувач військ Слобідської України князь М. М. Голіцин запропонував перенести школу до Харкова, маючи на меті підняти авторитет цього головного в Слобідській Україні міста. У 1726 р. школу перенесено до Харкова. Тут вона спочатку мала назву Тихореціанської академії. І тільки після смерті Тихорського дістала назву Харківського колегіуму. Навчальний і виховний процес у ньому було побудовано за зразком Києво-Могилянської академії. Після заснування Харківського університу Колегіум перетворено на семінарію. Заснувавши в Харкові Колегіум, Тихорський зробив чимало для становлення його матеріального, статку і забезпечення викладацькими кадрами. Завдяки його клопотанням козацька старшина та духовенство зробили значні пожертвування маєтків, земель, дворових місць, млинів тощо. Один з найкращих будинків, розташований в історичному центрі Харкова, добудовано за Тихорського і пристосовано під навчальний корпус. Тихорський дав власні кошти на будівництво бурси для незаможних студентів і з дозволу синоду передав у власність Харківського колегіуму Озерську, Чугуївську та Аркадіївську пустині (1729), об’єднав парафіяльну Покровську церкву з Харківським колегіумом. Тихорський виділив на утримання Харківського колегіуму ½0 частину прибутків з монастирів і 1/30 — з парафіяльних церков його єпархії, прибутки від Каплунівської ікони Богоматері, найбільш популярної на Слобожанщині, та значну кількість книжок, що поклали початок першій на Слобожанщині бібліотеці. Завдяки Тихорському бібліотеці Харківського колегіуму було передано власне зібрання книжок С. Яворського. Цьому передувало листування Тихорського з видатними діячами церкви. Тихорський підтримав Т. Прокопович. Їхнє листування тривало все життя. У 1727 р. Тихорський — засновник першого у Харкові церковного хору із студентів Колегіуму. Піклувався він і про забезпечення Харківського колегіуму належними викладацькими кадрами. У 1727 р. домігся згоди синоду на запрошення талановитих студентів та викладачів Києво-Могилянської академії на викладацькі посади, а 1731 р. з метою виховання власних кадрів відправив на навчання до Німеччини кілька молодих випускників. Тихорський перевів вихованців Бєлгородської семінарії до Харківського колегіуму. Чимало піклувався про достаток та авторитет викладачів Харківського колегіуму. У 1729 р. домігся для його ректора посади архімандрита Харківського Покровського монастиря. Тихорський перетворив Харківський колегіум у найавторитетніший навчальний заклад і освітній центр на Слобожанщині. Поховано Тихорського у Бєлгородському Троїцькому соборі.

ПОСИЛАННЯ: Києво-Могилянська академія в іменах, XVII — XVIII cт.: Енцикл. вид. / Упоряд. З. І. Хижняк; За ред. В. С. Брюховецького. — К.: Вид. дім «КМ Академія», 2001. — С. 534—535; Молодик на 1844 г. — СПб., 1844; Данилевский Г. П. Харьковские народные школы (1732—1865). В кн.: Данилевский Г. П. Украинская старина. — Харьков, 1866; Лебедев А. С. Харьковский коллегиум… — М., 1886; Стеллецкий Н. С. Харьковский коллегиум… — Харьков, 1895; Посохова Л. Ю. Харківський колегіум… — Харків, 1999.