Архип Люлька

XX ст.СРСРАвіація і космонавтика

Люлька Архип Михайлович (1908, с. Саварка Київської губ., тепер Богуславського р-ну, Київської обл. — 1984, м. Москва) — авіаконструктор.

Народився в селянській сім’ї. У 1924—1926 рр. навчався в профтехшколі при Білоцерківському машинобудівному технікумі. З 1926 р. — студент Київського політехнічного інституту; після його закінчення — аспірант Харківського науково-дослідного інституту промислової енергетики. Пізніше (до 1939) працював інженером-дослідником на Харківському турбінному заводі; водночас — викладач кафедри авіадвигунів Харківського авіаційного інституту. З 1939 р. керував конструкторським бюро в Ленінграді; з 1941 р. (у період окупації СРСР військами гітлерівської Німеччини) перебував в евакуації, працював інженером на Челябінському тракторному заводі, з 1943 р. — у конструкторському бюро В. Болховітінова у м. Свердловську (тепер м. Катеринбург, Російська Федерація). У 1944 р. повернувся до Ленінграда; з 1945 р. очолив конструкторське бюро в м. Москві. З 1946 р. — генеральний конструктор авіаційних двигунів, пізніше — генеральний конструктор авіаційної техніки; з 1958 р. — професор Московського авіаційного інституту. Відзначений Державними преміями СРСР (1948 і 1951 рр.). Член-кореспондент АН СРСР (з 1960 р.), академік АН СРСР (з 1968 р.), Герой Соціалістичної Праці (з 1957 р.).

Розробив проекти ряду турбореактивних і повітряно-реактивних авіаційних двигунів, зокрема «ТРД» (1937), «РД-1» (1940), «ТР-1» (1946), «ТР-2», «ТР-3» (обидва — 1947), «АЛ-5» (1951), «АЛ-7 Ф» (1953).