Одеський Іона

XX ст.УкраїнаДуховенствоСвяті

Іона Одеський (в миру — Іона Мойсейович Отаманський; 27.09.1855, м. Одеса — 17.05.1924, там само) — святий православної церкви, подвижник і молитвеник, чудотворець.

Народився у день Воздвиження Чесного Хреста Господнього у родині диякона. Рано залишився сиротою, поневірявся на кладовищі та дзвіниці. Згодом дядько віддав його до школи, а потім — у духовне училище. Колишній безпритульник дивував своїх вихователів ревним благочестям і любов’ю до молитви. У 1884 р. Іона був висвячений на диякона, а через два роки — на священика. Першим місцем служіння отця Іони було село Кардашовка, пізніше — одеська церква Пресвятої Богородиці. Вже у той час його проповіді збирали натовпи народу.

Отець Іона налагоджує систему благодійності у дорученому йому приході, особливо піклується про сиріт, пам’ятаючи своє вбоге дитинство.

З 1897 р. починається його служіння у Свято-Успенському храмі Одеси. У червні 1901 р. о. Іона став настоятелем Свято-Миколаївського приортового храму. Тут за його молитвами відбулося безліч чудес. Пастирство Іони Отаманського припало на час російсько-японської війни, він пережив три революції, легендарне повстання на броненосці «Потьомкін». Отець Іона єдиний зі всього міського духовенства не побоявся відслужити панахиду за убитим головним бунтарем матросом Григорієм Вакуленчуком і цим припинив бунт на кораблі. Процесію з убитим священик Іона Отаманський супроводжував до кладовища.

У 1914 р. указом російського царя Миколи ІІ було заборонено відзначати день народження Тараса Шевченка. Олег Олійників пише: «Проте служба Божа, присвячена 100-й річниці від дня народження уславленого українського поета й живописця, відбулася саме в припортовому храмі Святого Миколи Чудотворця. Народу було стільки, що не проштовхнутися навіть під хори, а не те що до вівтаря. Несподівано до храму „завітали“ жандарми. Народ не впускав їх на святий поріг. На галас метушні вийшов з храму сам настоятель Іона Отаманський і, підійнявши над жандармами хрест, голосно промовив: „Ізійдіть геть! Богові — Богове, кесарю — кесареве. Не заважайте ні церкві, ні мирянам. Амінь…“.

«Державні люди» презирнулися поміж собою, потім оглянули гурт портовиків і моряків, що все більше виростав, натягнули поглибше картузи на лоби й рушили геть. А церковний спів шукав людські душі й думки. Люди радісно хрестилися».

У часи, коли влада під виглядом допомоги голодуючим провела акцію вилучення церковних цінностей, Свято-Миколаївський храм втратив чимало церковного майна, а настоятеля храму заарештували. Але на захист свого пастиря виступили прихожани, на одній з вулиць зібралася така кількість заступників отця, що влада вимушена була його випустити.

За свідченнями людей, Іона здійснив численні чуда оздоровлень і зцілень. За всю історію Одеси тут не було ще такого приходського священика. До отця Іони йшли за порадою і допомогою не лише жителі Одеси і околиць, приїздили і з віддалених місць. Коли з України до Іоанна Кронштадського прибували люди, він говорив: «Навіщо ви приїжджаєте до мене? У вас є свій Іоанн Кронштадський — отець Іона».

Важка хвороба наблизила кончину старця. Вся віруюча Одеса зібралася, щоб віддати останню шану своєму пастиреві. Поховали отця Іону на Слобідському кладовищі.