Борис Лазарєв

XXI ст.СРСРНаука і техніка

Лазарєв Борис Георгійович (06.08.1906, с. Миропіллля Краснопільського р-ну Сумської обл. — 2001, м. Харків) — фізик, автор видатних технічних розробок у галузі фізики низьких температур і високих тисків.

Після закінчення у 1930 р. Ленінградського політехнічного інституту Борис Лазарєв працював у Ленінградському (1930—1936) та Уральському (1936—1937) фізико-технічних інститутах. З 1937 р. наукове життя вченого пов’язане з Харківським фізико-технічним інститутом АН України, де він очолював відділ фізики твердого тіла і конденсованого стану речовини, відділ фізики низьких температур, а також обіймав посаду заступника директора інституту. У 1951 р. талановитого фізика було обрано академіком АН України.

Основні наукові напрями вченого — фізика твердого тіла і конденсованого стану речовини, фізика низьких температур, кріогенна і вакуумна техніка. Б. Лазарєв входить до числа дослідників, які зробили видатні відкриття у цих галузях. У 1936 р. спільно з Л. Шубніковим він відкрив ядерний парамагнетизм у твердого водню при температурах 1.7—4.2 К, що увійшов до підручників з фізики. У 1938 р. ним було відкрито надтекучу плівку гелію II, а у 1949—1951 рр. спільно з Б. Веркіним — квантові осциляції магнітної сприйнятливості багатьох металів.

Б. Лазарєв сміливо брався за розв’язування складних технічних проблем, створення унікального обладнання для фізичних досліджень. Серед видатних технічних розробок ученого — спосіб отримання високих тисків при наднизьких температурах, так званої льодової бомби (спільно з Л. Кан, 1939—1944), методика розділення ізотопів гелію (1950). Розроблені Б. Лазарєвим і його колегами високовакуумні кріоконденсаційні та кріоадсорбційні насоси (1957—1959), надпотужні соленоїди з рекордними значеннями магнітних полів до 130 тис. ерстед (1968—1973), апаратура і ефективна методика одержання температур, нижчих за 1 К, широко використовуються у вакуумній і кріогенній техніці.

Б. Лазарєв був талановитим педагогом, заснував наукову школу українських фізиків і виховав цілу плеяду послідовників — продовжувачів своєї справи, серед яких є й такі відомі імена: Б. Веркін, О. Галкін, Є. Боровик, І. Дмитренко, В. Хоткевич, І. Гіндін, Б. Єсельсон.

За визначні успіхи в дослідженні металів при низьких температурах і розробку нового методу збагачення гелію легким ізотопом Б. Лазарєв удостоєний Державної премії СРСР (1951). Ученому також присвоєно звання заслуженого діяча науки України (1966) і присуджено Державну премію України (1982).