Даміан Аскаронський

XVIII ст.Росія, УкраїнаДуховенствоРектори

Аскаронський Дем’ян (Даміан) (чернече ім’я — Дамаскін; 1703, м. Київ — 16.04.1769, м. Кострома, тепер РФ) — ректор Новгородської семінарії, архімандрит, єпископ Костромський i Галицький.

Походив з міщанської родини. Навчався у Києво-Могилянській академії. Був учасником «философического возмущения» 1733 р. разом з Т. Александровичем, Василем Тодорським, Федором Яновичем та ін. студентами-філософами, що виступили на захист свого товарища Пантелеймона Чарнецького, несправедливо покараного префектом С. Калиновським. У 1738 р. прийняв у Києво-Печерській лаврі (КПЛ) чернечий постриг, у 1739 р. став ієродияконом. У 1740 р. — apхієпископ Великоновгородський i Великолуцький А. Юшкевич викликав через синод iєромонаха Аскаронського для викладання в новоутвореній Новгородській семінарії. 3 174¼2 навчального року Аскаронський читав там курс синтаксими, у 1744 навчальному році — піїтики (поетики). Одночасно був проповідником. 3 1746 р. — ректор Новгородської семінарії. У 1743 р. прийняв сан apxiмандрита Дерев’яницького Воскресенського монастиря (поблизу Новгорода), але викладання не полишав. По смерті одного з apxiмандритів члени Новгородської консисторії хотіли ввести Аскаронського до свого складу, однак синод відмовив їм у цьому, посилаючись на те, що Аскаронський «одолжен в епархіи трудом сверх архимандрической должности — истолкованіем семиниристам и прочим приходящим катихизма, обученіем школьников и ставлеников, а в знатние праздники и викторіальние дни сказиваніем проповеди».

Аскаронський був настоятелем кількох монастирів Новгородської єпархії: з 1744 р. — Антонієвського, при якому діяла семінарія, з 1748 р. — Хутинського Спасо-Варлааміївського, з 1751 р. — Валдайського Богородицького Іверського. Не поривав зв’язків з Києво-Печерською лаврою. Так, у 1756 р. у листі до архімандрита КПЛ Л. Білоусовича він висловив вдячність за вислані йому з посильним книги: Новий Завіт, Апостол i Євангеліє («у футлярі»). У відповідь Л. Білоусович повідомив, що КПЛ надсилає йому в подарунок за «синовську должность» ще ряд книг в oправі «под паргамен». Висвячений у 1758 р. на єпископа Костромського i Галицького. За прикладом iнших архієреїв-українців Аскаронський зібрав у своїй резиденції земляків з Києва. У серпні 1758 р. викликав з КПЛ iєрoмонаха Т. Сулиму й просив КПЛ прислати за його рахунок «добраго человека… для устроенія в кафедре моей економом», зазначаючи, що хоча він міг звернутися з подібним проханням до митрополита Київського, Галицького i всієї Малої Pociї, проте не зробив цього, оскільки «болше хочется имети своих, нежели чужих, сеже не для чего иного толко для чести и прославленія добрыми людми святыня нашея общыя матере, Кіевопечерскія лаври». У 1760 р. Аскаронський повідомоляв КПЛ, як склалася доля викликаних oci6: Т. Сулиму він висвятив на архімандрита в Галицький Паісіївський монастир, iєpoмонaxa Єрофея призначив iгуменом у Железноборовський Предтеченський монастир (1760—1765). Ці монастиpi вважалися кращими в єпархії — «и не убогіе и спокойны». Єпископ опікувався i просвітництвом краю. У 1757 р. реформував у семінарію школу, відкриту його попередником, єпископом Костромським i Галицьким С. Кулябкою, збудував для неї нове приміщення i забезпечив учителями з Києва.

Аскаронський підтримав митрополита Київського, Галицького i всієї Малої Pociї A. Maцієвича, який виступив проти секуляризації iмператрицею Катериною II церковних земель i проти втручання світської влади у справи церкви. У бібліотеці Костромської семінарії зберігався його рукопис «Тлъкованіе на 14 посланій Св. ап. Павла». До цієї бібліотеки перейшли й власні книги Аскаронського. Помер у cані єпископа, похований у збудованій ним Костромській Лазаревській церкві.

ПОСИЛАННЯ:

Києво-Могилянська академія в іменах, XVII — XVIII cт.: Енцикл. вид. / Упоряд. З. І. Хижняк; За ред. В. С. Брюховецького. — К.: Вид. дім «КМ Академія», 2001. — С. 44—45; Аскоченский В. И. Киев с… Академиею, ч. 2. — К., 1856; Самарянов В. А. Памятная книга… — Кострома, 1868; Строев П. М. Списки иерархов… — СПб., 1877; Акты и документы… отд. 2, т. 2. — К., 1905; Описание документов и дел… Синода, т. 23 (1 743) (№ 63) СПб., 1911; Титов Ф. И. Воспитанники Академии… ТКДА, 1911, кн. 2; Харлампович К. В. Малороссийское влияние…, т. 1. — Казань, 1914; Корчмарик Ф. Б. Духовні впливи… — Нью-Йорк, 1964.