Іван Трощинський

РосіяВійськоГерой

Трощинський Іван (1783—1832) — російський командир епохи наполеонівських воєн, генерал-лейтенант, герой Вітчизняної війни 1812 року.

З дворян Миргородського повіту Полтавської губернії. В службу прийнятий титулярним юнкером 12 квітня 1799 р. З перекладачів Колегії іноземних справ 15 березня 1801 переведений поручиком в лейб-гусарський полк.

Воював з французами в 1805 р. при Аустерліці, в 1807 г. — під Гутштадтом, Гейльсбергом, Фридландом, де отримав від ядра сильну контузію в ліву ногу, нагороджений орденом Св. Георгія 20 травня 1808. Чин полковника отримав 11 серпня 1809 р. В 1812 р. був поранений кулею в груди в Бородінській битві. В 1813 р. під Люценом поранений кулею в праву ногу, брав участь у боях при Бауцені, Дрездені, Кульмі, Лейпцигу і за відзнаку в кампанії отримав 15 вересня чин генерал-майора і 8 січня 1814 призначений шефом Лубенського гусарського полку. В 1814 р. воював під Гамбургом, де і завершив військові дії.

Після війни командував 2-ю бригадою 2-ї уланської дивізії. 18 травня 1816 р. призначений перебувати при начальнику 2-ї уланської дивізії. 19 липня 1818 р. призначений перебувати при начальнику Української уланської дивізії. 28 листопада 1823 р. призначений начальником 3-ї уланської дивізії. 22 серпня 1826 р. отримав звання генерал-лейтенанта. Начальником 4-ї гусарської дивізії призначений 3 квітня 1827 р. 18 січня 1828 р. звільнений у зв’язку з пораненням з мундиром і пенсіоном повного жалування.