Іван Барабаш

XVII ст.УкраїнаКозацька доба

Барабаш Іван (р. н. невід. — 1648) — полковий осавул, наказний гетьман України (1646—1648), полковник чигиринський.

Дотримувався одверто пропольської орієнтації. У 1646 р. він у складі козацького посольства взяв участь у таємних переговорах із польським королем Владиславом ІУ Ваза щодо збільшення козацького реєстру, відновлення «стародавніх вольностей» і підготовки морського походу проти Османської імперії. Король Владислав ІV дав І. Барабашеві грамоту, якою наділяв його правом збільшити чисельність реєстрових козаків до 20 тис. осіб, а також повернув козакам усі права і привілеї, яких вони були позбавлені за участь в антипольському повстанні під проводом П. Павлюка, Я. Остряниці та Д. Гуні. Як відомо, Б. Хмельницький викрав у І. Барабаша цю грамоту, використавши її для підготовки повстання.

За наказом гетьмана великого коронного М. Потоцького у 1648 р. І. Барабаш разом із військовим осавулом І. Караїмовичем очолив похід на човнах на Запорізьку Січ проти провстанців Б. Хмельницького. Не заставши їх на Січі, він разом з чигиринським полковником С. — М. Кричевським на чолі кількох сотень воїнів вирушив до острова Томаківка і зайняв його. 24 квітня того ж року реєстрові козаки під проводом Ф. Джалалія повстали і захопили Барабаша та ін. вірних Польщі старшин. За вироком зібраної чернецької (чорної) ради усіх цих старшин, у т. ч. й І. Барабаша, стратили.