Володимир Костенко

XX ст. → Росія → Наука → Винахідник

Костенко Володимир Полієвктович (20.09.1881, с. Великі Будища Полтавської губ. ; тепер село Диканського р-ну Полтавської обл. — 14.01.1956, м. Ленінград, тепер Санкт-Петербург, РФ) — російський інженер-кораблебудівник. У своєму дипломному проекті він уперше застосував двох’ярусне розташування артилерії головного калібру. Тоді ж обладнав броненосець «Орел» першою у світі системою швидкого вирівнювання крену.

Старший син земського лікаря Полієвкта Івановича Костенка й дочки поміщика Кузнецова. Батьки поділяли погляди народників і намагалися виховати сина на прогресивних демократичних ідеях. У 1904 р. Володимир Полієвктович із золотою медаллю закінчив Морське інженерне училище в Кронштадті. У своєму дипломному проекті він уперше застосував двох’ярусне розташування артилерії головного калібру. Тоді ж обладнав броненосець «Орел» першою у світі системою швидкого вирівнювання крену. За участь у Цусімській битві 1905 р. нагороджений орденом св. Анни з-го ступеня з мечем і бантом. Після повернення з японського полону в 1906 р. надав керівництву флоту ряд доповідних записок з аналізом причин загибелі російських броненосців у Цусімській битві.

У 1908 р. призначений конструктором технічного бюро Морського технічного комітету (МТК) у Санкт-Петербурзі. Під час відрядження до Англії в 1909 р. на чолі групи слухачів кораблебудівного відділення Миколаївської морської академії звернув увагу голови ради директорів-розпорядників верфі «Херленд енд Вульф» на грубі помилки в системі непотоплюваності трансатлантичних лайнерів «Титанік» та «Олімпік».

За зв’язки з революційними колами в 1910 р. заарештований та ув’язнений у Трубецькому бастіоні Петропавлівської фортеці. Засуджений до шести років каторги.

Після звільнення з державної служби в 1912 р. зарахований на посаду начальника технічної суднобудівної контори товариства Миколаївських заводів і верфей «Наваль». У 1912—1917 рр. під його керівництвом спроектовано й побудовано майже 150 військових і комерційних кораблів. У 1917 р. призначений головою Миколаївського міського управління, у 1920 р. — членом правління технічного керівництва Об’єднаними миколаївськими державними суднобудівними заводами. Керував добудовою 10 військових кораблів, зокрема крейсера «Адмірал Нахімов». У 1922 р. очолив Управління промисловості Вищої ради народного господарства України.

За розпорядженням Ф. Е. Дзержинського в 1924 р. призначений на посаду члена правління з технічної частини «Суднотресту» в Ленінграді. У 1928 р. вже як заступник управляючого й голови технічної ради Ленінградського «Суднопроекту» заарештований у справі «Суднотресту» і засуджений до розстрілу. Цю міру покарання було замінено 10 роками заслання до Соловецького табору. Постановою колегії ОДПУ в 1931 р. звільнений і призначений головним інженером «Проектверфі» (з 1937 р. — ДСПІ-2). Очолив проектування найбільших суднобудівних заводів у Комсомольську-на-Амурі та Північнодвінську. У 1941 р. заарештований за звинуваченням у шкідництві під час вибору місця для будівництва Північнодвінського заводу.

У 1942 р. справу було закрито, В. П. Костенка звільнено, згодом призначено на посаду заступника начальника ДСПІ-2.

У 1945 р. його нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора за участь у створенні суднобудівного заводу в Комсомольську-на-Амурі, у 1950 р. удостоєно Державної Сталінської премії за видатні заслуги в галузі кораблебудування.

Реабілітований Військовою колегією Верховного суду 16 жовтня 1964 р.


ПОСИЛАННЯ: http://meas.ru/, http://www.peoples.ru/technics/, http://ru.wikipedia.org/wiki/