Раймунд-Фрідріх Кайндль

XX ст.Наука і техніка

Кайндль Раймунд-Фрідріх (31.08.1866, м. Чернівці — 15.03.1930, м. Вальтендорф, похований у м. Грац, обидва тепер Австрійська Республіка) − історик, етнограф, археолог, фольклорист, літературознавець, громадський і освітній діяч Буковини.

За походженням австрієць. Народився в сім’ї німецького колоніста. У 1891 р. закінчив Чернівецький університет, у 1896—1915 рр. — його професор. Від другої половини 1880-х та в 1890-ті рр. брав участь у численних археологічних та етнографічних експедиціях по Буковині та сусідніх регіонах. У 1910 р. обраний деканом філософського факультету, а згодом (1912—1913) — ректором Чернівецького університету. Перед Першою світовою війною був лідером карпатських німців, обирався головою «Товариства християнських німців». З 1915 по 1930 р. викладав в університеті в м. Граці, був його професором. Жив там до кінця життя. Обраний дійсним членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові. Підтримував зв’язки з І. Франком та В. Гнатюком.

Досліджував головним чином історію, культуру та побут українського населення Буковини. Як історик поділяв думку про автохтонність українського населення в регіоні (виводив коріння слов’янських племен на Буковині з IV ст.), хоча водночас наголошував на позитивній ролі впливу німецьких колоністів на розвиток української культури в краї. Ці погляди, зокрема, відбилися в працях: «Історія Буковини (у 3-х т., 1888—1893); „Русини на Буковині“ (разом з А. Монастирським, 1889); „Гуцули“ (1894); „Підданство в Буковині в роки 1848 та 1849“ (1899); „Історія німців Прикарпаття“ (у 3-х т., 1907—1911); „Історія Чернівців“ (1908) та ін. Написав та опублікував понад 300 наукових праць з буковинської тематики.

Як етнограф вивчав календарно-обрядовий фольклор українців Буковини, народно-пісенну творчість у регіоні, казки, легенди, прислів’я, приказки місцевого населення тощо. Опублікував праці: «Календар свят у русинів і гуцулів» (1896); «Фольклорні матеріали» (1898); «Русинські казки та міфи на Буковині» (1899); «Приповідки та мовні звороти на Буковині і в Галичині» (1902—1903) та ін. Рецензував етнографічно-фольклорні дослідження І. Франка, В. Гнатюка, В. Шухевича, О. Роздольського.