Богдан Ханенко

XIX ст.УкраїнаПідприємництво і меценацтво

Ханенко Богдан Іванович (23.01.1849, с. Лотоки Суразького пов. Чернігівської губ. — 26.05.1917, м. Київ) — промисловець, колекціонер, музейний діяч, меценат.

Нащадок гетьмана Правобережної України середини XVII ст. Михайла Ханенка. У 1871 р. закінчив Московський університет, одержав ступінь кандидата права. Служив у департаменті юстиції в Санкт-Петербурзі. Обіймав посаду мирового судді. У 1876—1882 рр. — член Варшавського окружного суду. Після виходу у відставку мандрував країнами Західної Європи. У 1880-х рр. оселився в Києві зі своєю дружиною і сподвижницею Варварою Николівною Терещенко, дочкою відомого цукропромисловця й мецената Николи Артемовича Терещенка. Рід Ханенка Богдана Івановича був знатнішим, але за багатством поступався Терещенкам.

Б. І. Ханенко користувався великою повагою в промислово-фінансових колах. З 1892 р. він був організатором, директором-розпорядником, а згодом — головою правління Південноросійського товариства заохочення землеробства та сільської промисловості, з 1896 р. — директором-розпорядником і головою правління Товариства цукробурякових та рафінадних заводів братів Терещенків. На початку 1890-х рр. Богдан Іванович — член Всеросійського товариства цукрозаводчиків, Київського біржового товариства, голова Київського комітету торгівлі й мануфактури, у 1906—1912 рр. — член Державної ради від промисловців. Член партії октябристів. З іменем Б. Ханенка також пов’язане становлення в місті комерційної освіти, оскільки він очолював Опікунську раду торговельної школи при Товаристві поширення комерційної освіти (1896), пізніше — й саме товариство (з 1907).

Наприкінці Першої світової війни Б. Ханенко був одним із найзаможніших людей імперії.

Як людина обдарована й різностороння, з 1870-х рр. Богдан Іванович захопився колекціонуванням творів мистецтва. Одним із перших почав збирати давньоруські ікони. З 1905 р. — член Імператорської археологічної комісії, з 1910 р. — Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі. Неодноразово фінансував і брав участь у проведенні археологічних розкопок. Як віце-голова, потім голова правління Київського товариства старожитностей і мистецтв був одним із засновників Київського художньо-промислового й наукового музею ім. государя Миколи Олександровича, офіційно відкритого в 1904 р. Основу експозиції становила археологічна колекція Ханенка, що нараховувала 3145 предметів.

Діяльність Б. Ханенка щодо організації музею було відзначено наданням йому звань дійсного статського радника (1910) та почесного громадянина Києва.

На основі зібрання Б. І. Ханенка, до якого входили твори західноєвропейського й східного живопису, скульптури, декоративно-прикладного мистецтва, у 1921 р. в Києві було створено Музей мистецтв Всеукраїнської академії наук ім. Б. І. та В. Н. Ханенків (нині — Музей мистецтв ім. Богдана та Варвари Ханенків).

Усю свою колекцію Богдан Іванович заповів м. Києву, а всі капітали — художньо-промисловому музею.

Похований на цвинтарі Видубицького монастиря.