Григорій Коссак

XX ст.Австро-УгорщинаВійсько

Коссак Григорій (Гриць) Йосипович (07.03.1882, м. Дрогобич, тепер Львівської обл. — 03.03.1939, м. Москва, тепер РФ) — громадський і військовий діяч, отаман другого куреня Легіону Українських січових стрільців, командир Першого полку УСС, полковник Української галицької армії, педагог.

Народився в сім’ї багатодітного коваля. Навчався в Дрогобицькій гімназії, потім у Дрогобицькій учительській семінарії, після закінчення її працював учителем у селах Козова, Бережани, Ясениця-Сільна (останнє — тепер село Дрогобицького р-ну Львівської обл.). Активний діяч «Просвіти» і січового руху. Був знайомий з І. Франком, листувався з К. Студинським, В. Старосольським, К. Трильовським та ін. відомими галицькими діячами.

На початку Першої світової війни був мобілізований до австрійської армії. Мав чин офіцера кавалерії австрійської армії. Згодом відкликаний з діючої армії на клопотання Бойової управи УСС для формування УСС. 3 серпня 1914 р. його призначено отаманом другого куреня Легіону Українських січових стрільців. У січні — березні 1915 р. виконував обов’язки командира полку УСС, а з 22 серпня 1915 до 16 березня 1916 р. — командир 1-го полку УСС. За бої на горі Маківка (1915) нагороджений австрійським військовим хрестом Заслуг 3-го ступеня. У 1917—1918 рр. — заступник командира, а згодом командир вишколу УСС. Активний учасник українсько-польської війни 1918—1919 рр.

У період 5—9 листопада 1918 р. — командувач українськими військами у Львові. З кінця 1918 р. очолював 3-й і 5-й корпуси УГА, згодом — тилові служби УГА, одержав чин полковника. Після підписання Договору між командуванням УГА та командуванням Добровольчої аармії у 1919 р. з группою старшин і стрільців покинув армію і переїхав у Закарпатську Україну, звідки потрапив до чеського табору інтернованих осіб у м. Німецьке Яблоне (тепер м. Яблонець-над-Нісоу, Чехословаччина). Згодом жив в еміграції в Австрії та на Закарпатті. У 1924 р. повернувся до УСРР, викладав українознавство, тактику і стратегію в школі червоних старшин у Харкові. Деякий час очолював військову кафедру в Дніпропетровському хімічному інституті, потім працював в інших вузах УСРР.

У 1931 р. Г. Коссак разом із відомими українськими політичними і військовими діячами періоду українських національно-визвольних змагань 1917—1921 рр. І. Лизанівським, М. Шрагом, П. Христюком, В. Голубовичем, В. Мазуренком та ін. був заарештований органами НКВС за сфабрикованим звинуваченням у приналежності до підпільної терористичної організації «Український Національний Центр» і засуджений до шести років ув’язнення. Спочатку відбував покарання на Соловках, наприкінці 1933 р. переведений до Малого Ірбіту на Уралі. Після звільнення у 1937 р. жив у Москві, викладав німецьку мову. У 1938 р. заарештований удруге. 2 березня 1939 р. Військова колегія Верховного суду СРСР засудила Г. Коссака до страти; наступного дня він був розстріляний.

ПОСИЛАННЯ:

Енциклопедія історії України. — Т. 5. К., 2008. — С. 217; Історія України // Енциклопедичний довідник. — К.: Генеза, 2008. — С. 569.

http://ukrhist.at.ua/publ/31—1 — 0—442