Петро Бондаренко

XX ст.Росія, УкраїнаПриродничі науки

Бондаренко Петро Михайлович (12.01.1932, м. Кривий Ріг, Україна — 15.07.2004, м. Новосибірськ, РФ) — доктор геолого-мінералогічних наук, професор, провідний науковець Інституту геології нафти та газу Сибірського відділення Російської академії наук.

Народився в багатодітній родині гірничого майстра. Дев’ятирічним хлопчиком зустрів Велику Вітчизняну війну. Його сім’ю було евакуйовано на Урал, але хлопчик відстав від неї на дорогах евакуації і йому довелося чимало часу поневірятися, наздоганяючи рідних, зокрема й на території, окупованій фашистами.

Після закінчення війни сім’я повернулася до Кривого Рогу, де, закінчивши в 1949 р. середню школу, Петро Бондаренко вступив на геологорозвідувальний факультет Криворізького гірничорудного інституту. Після закінчення інституту був залишений асистентом на кафедрі загальної геології. Та романтична натура юнака кликала його в дорогу, і в 1957 р. він їде до Гірського Алтаю, де працює в геологознімальній експедиції з дислокацією в селищі Акташ. З цього часу доля П. Бондаренка назавжди пов’язана із Сибіром.

У 1964 р. Петро Михайлович отримав персональне запрошення від відомого тектоніста, члена-кореспондента АН СРСР І. Лучицького на роботу в лабораторії експериментальної тектоніки Інституту геології та геофізики Cибірського відділення (СВ) АН СРСР. Під його керівництвом П. Бондаренко в 1972 р. захистив кандидатську дисертацію та опублікував свою першу монографію «Моделирование оползневых дислокаций в складчастых участках (на примере Акташских структур Горного Алтая)». Ця праця й досі є актуальною, вона багато в чому визначила сучасні погляди щодо пріоритетів горизонтальних рухів під час формування складчастих структур. Про багатогранність таланту Петра Михайловича свідчить і те, що багато ілюстрацій у цій книзі (замальовки, зокрема і панорамні), виконані самим автором, можна вважати документально-художніми, науково достовірними зображеннями.

З тих пір і до останнього часу життя розум, працелюбність та усі сили Петра Михайловича Бондаренка були скеровані на розвиток тектонофізичного моделювання як окремого розділу науки. Він став відомим у Радянському Союзі і за кордоном спеціалістом у цій галузі. П. Бондаренко був ученим секретарем секції «Структурна геологія та експериментальна тектоніка» міжвідомчого Тектонічного комітету, брав участь у становленні «експериментальних» лабораторій в Іркутську та Хабаровську. Опублікував понад 100 наукових праць, серед яких 5 монографій. Наукові заслуги П. Бондаренка було високо оцінено: в 1991 р. йому присуджують ступінь доктора геолого-мінералогічних наук. З часу утворення Інституту геології нафти і газу СВ РАН Петро Михайлович працював у складі його колективу, віддаючи весь запал душі дослідника, наукові знання та досвід вирішенню широкого кола геологічних завдань.

П. Бондаренко був талановитим не лише в науці. Серед жителів новосибірського Академмістечка та геологічної громадськості Росії Петро Михайлович відомий як оригінальний поет: з написаного ним і опублікованого в різних поетичних збірниках можна було б скласти не одну чудову книжку. Він був відомим і серед дітей: виступав упродовж десятиліть і до кінця життя як ініціатор та організатор (і незмінний голова оргкомітету) Всесибірської геологічної олімпіади серед школярів.

Посилання: Бондаренко Петро Михайлович//»Наука в Сибири», 2004.