Тимофій Вербицький

XVIII ст.УкраїнаРекторАрхімандрити, Ректори, Просвітителі

ВЕРБИЦЬКИЙ Тимофій (чернече ім’я Тарасій; р. н. невід., м. Київ, — 24. 02. 1790, там само) — церковний діяч, викладач, архімандрит, проповідник.

Навчався в Києво-Могилянській академії; після її закінчення прийняв чернецтво і залишився при академії викладачем класу синтаксими (1758): пізніше був кафедральним проповідником у м. Києві, з 1766 р. — ігумен Кирилівського монастиря. З 1768 р. — ректор Києво-Могилянської академії, водночас — архімандрит Києво-Братського Богоявленського монастиря. У 1773 р. особливим указом синоду переведений у Санкт-Петербург «для відправлення священослужіння і проповіді Слова Божого»; з 1774 р. — ігумен Антонієвського монастиря Новгородської єпархії, пізніше — Хутинського Спасо-Варлаамієвського монастиря Новгородської єпархії, водночас — ректор Новгородської духовної семінарії; з 1775 р. — ігумен Іверського Валдайського Богородицького монастиря Новгородської єпархії (м. Валдай, тепер Російська Федерація). У 1778 р. повернувся до Києва, був ігуменом Михайлівського Золотоверхого монастиря. З 1787 р. — на спочинку; останні роки життя провів у Києво-Печерській лаврі, де помер і похований.

Автор низки «Повчань» (окремі опубліковано у 1773—1774 рр., більша частина залишилася в рукописах).

НА ФОТО: Буквар Тимофія Вербицького